На чумацьких шляхах

Опубліковано в Проза і поезія | Позначено: ,

На чумацьких шляхах

На чумацьких шляхах шелестять тільки трави шовкові,
Озивається Хортиця, чайка на хвилю сіда.
Чиєсь щастя ховають загублені кінські підкови,
І з Холодного яру струмує студена вода.

Українська історія скільки сердець запалила
І покликала правду шукати отам, на шляхах.
І пороги Дніпрові, й високі козацькі могили,
Гайдамаків сліди, що їх доля забрала лиха.

А бабуся пошила сорочку, такої ні в кого
Не було. Хлопця гріло те жовте шиття.
На Майдан її взяв… мов зібравсь нарядитись до Бога.
За свободу віддавши своє зовсім юне життя.

Як він землю любив! Він трудився, щоб тут був достаток,
Щоб чумацькі шляхи не вгавали – щоб людно було.
Як це гарно, як зерно почне у ріллі проростати,
Як це добре, коли потопає у квітах село.

Покоління нове, що в мережах рахує лиш “лайки”,
Чи готове за мову на голод, 12 аж діб?
А на хвилі Дніпрові сідають зажурені чайки,
Важко прати сорочку. Лишаються плями руді…

Із циклу поезій “Безсмертні”
Автор – Ганна Дудка

Помітили помилку в тексті? Будь ласка, повідомте про це! Просто виділіть фрагмент із помилкою та натисніть Ctrl+Enter.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

Google+