Він намагався всюди встигнути
Едуард Гриневич був звичайним хлопцем. Щоправда, разом із тим особливим: зануреним у свої думки, кудись поспішаючим і заклопотаним. Це й не дивно, бо ж намагався всюди встигнути, нікому не відмовити у допомозі, ніби відчував, що так мало років відміряє йому доля. А ще він завжди мав тверду позицію, дуже чітко висловлював власні думки. І в цьому переконається кожен, хто прочитає рядки, які він розміщував на своїх сторінках у соцмережах, у повідомленнях друзям.
Часто вечорами перечитую нашу переписку, переглядаю його записи на власній сторінці. Здається, знаю їх уже напам’ять. Але читаю знову й знову. Це ж єдине, що залишилося від нього… Якось спробувала їх систематизувати. Тоді зрозуміла: навіть я не усвідомлювала, якою глибоко філософською натурою він був… Ось деякі з його висловів:
– «Нам всім на різних відрізках життя потрібна певна мета, напрямок, у якому будуть спрямовані погляди і зусилля. І перше та найважливіше зусилля – це визначення мети! Визначення тієї справи, яка приноситиме задоволення і в подальшому даватиме ресурси для здійснення задумів і планів. Замислюватися над цим потрібно ще зі школи чи університету. Якщо ще не визначилися, треба просто відкинути зайве сміття з голови і запитати самого себе: чого я вартий в цьому житті і що є найважливіше для мене. Але інколи на заваді здійснення мети стоять люди, від яких багато чого залежить. Так ось, якщо ті люди не виправдовують ваших старань та надій, не цінують та не поважають вас, не хочуть вас слухати, позбудьтеся спілкування з ними, замініть простір, що залишився, чимось іншим, а далі час покаже і розставить все на свої місця…»
– «Не кладіть в ранкову каву вчорашні гіркі спогади… Додайте цукру сьогоднішніх та майбутніх радісних надій!»
– «Подумайте, скільки корисного ви могли б отримати, якби рідше сумнівалися! Але іноді дуже важко бути абсолютно впевненим у своїх діях. Для початку необхідно зрозуміти, що сумніви роблять ваше життя важчим і заплутанішим. А також часті сумніви викликають невпевненість у собі, заниження самооцінки і замкнутість».
– «Змінити своє життя можна лише одним шляхом – зміною свого мислення».
Не той патріот, хто у вишиванці, а хто своїми діями чинить так, щоб інші могли її одягати…
– «Не той патріот, хто носить символіку, а той, хто, коли її бачить, щось відчуває. Не той патріот, хто знає слова Гімну, а хто знає, про що він. Не той патріот, хто спостерігає, а той, хто за це справді переживає. Не той патріот, хто у вишиванці, а хто своїми діями чинить так, щоб інші могли її одягати».
Ось цей останній вислів, мабуть, найбільше відображає те, що було близьким для Едуарда. Бо ж, дійсно, вишиванки він ніколи не носив. Таку сорочку збиралися рідні подарувати йому на тридцятирічний ювілей. Не дочекався він цього. Але все ж був у вишиванці – її, у чорно-червоному узорі, одягнули йому, проводжаючи в останню дорогу. Та ось діями своїми Едуард домагався, аби всі ми могли вбратися у національні символи. За це і віддав життя.
Спогадами поділилась і записала – Наталія Муха, сестра Героя
