Майстер

У добу технологій, коли все життя – в Інтернеті,
І мобільний зв’язок розтікається жилами світу,
У маленькій країні на цілій великій планеті
Без жалю, без причини розстріляні зовсім ще діти.

Їм би жити і жити. Майстри, що таких пошукати!
Їм би ще відкривати, творити, плекати ідеї!
Є в історії роки надії, тріумфу і …ката.
І вмирають герої, і в наступ ідуть фарисеї.

Він був мирним і тихим. Був майстром – все лагодив ближнім,
Хто віддячить, хто ні – а йому й допомога – то радість.
Та зринало із спогадів рідних болюче колишнє,
Закатованих тіні тривожили в темнім свічаді.

Прабабусина хата пішла із димами – то помста за рідних,
На коліна ставала – не зглянулись нелюди люті.
А двоюрідну тітку живцем – підпалили, замучили, бідну!
Зорепади вшановують нині повстанців салютами.

Ще срібляники досі заховані глибоко в скринях,
Бо доносили владі тихцем імена і криївок адреси.
Прапор чорно-червоний, тризуб – то повстанські святині,
На мальованих смутком скрижалях украдених весен.

Ті ідеї не зникли – він їх воскресив на Майдані,
Так хотів, аби люди збагнули, де щирість, де маски.
Він любив Україну завжди, у хвилину останню
Переконаний був: навіть смерть – це не завжди поразка.

Кожне слово щоденника – промінь, що будить нас ранком,
Додає нам, зневіреним, витримки, мудрості, сили:
“Патріот – це не той, хто вдягає щодня вишиванку –
Патріот – той, хто бореться, щоб її гордо носили”.

Із циклу поезій “Безсмертні”
Автор – Ганна Дудка