Бойків Володимир Васильович

5 лютого 1955 — 19 лютого 2014
Бойків Володимир Васильович

Короткий життєпис

Бойків Володимир народився і виріс у Львові, вчився у Національному університеті “Львівська політехніка”. Усе життя працював будівельником, був керівником будівельної фірми. Захоплювався політикою і футболом. Був незадоволений владою, але не належав до активістів Самооборони чи радикальних партій. Завжди ходив на народні віче.

18-го лютого Володимир вирушив на Майдан. В ніч на 19 лютого отримав три вогнепальні поранення — кулі поцілили у печінку й селезінку, хребет та голову. Тіло загиблого відразу не було впізнане і перебувало в морзі до 24 лютого 2014 р., доки активісти інтернетспільноти “Євромайдан SOS” не виклали в мережі фото невпізнаних тіл.

Похований у Львові на Личаківському кладовищі на Алеї Героїв. Залишив дружину, трьох синів – дорослі Андрій і Олександр та 12-річний Захар, у Львові залишився старий батько Володимира.

Бойківу Володимиру було 59 років…

Нагороди та відзнаки

Золота Зірка Героя України

За громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народу, виявлені під час Революції гідності, Указом Президента України № 890/2014 від 21 листопада 2014 року Володимиру Бойківу було присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена “Золота Зірка” (посмертно).

Медаль за жертовність і любов до України

5 липня 2015 року патріарх УПЦ КП Філарет нагородив Героя почесною медаллю “За жертовність і любов до України” (посмертно).

Грамотою Верховного архієпископа Києво-Галицького Святослава

8 травня 2016 року, під час Служби Божої в соборі Святого Юра у Львові, подвиг Героя було відзначено Грамотою Верховного архієпископа Києво-Галицького Святослава (посмертно).

Google+