Молилися люди

Молилися люди, “швидкі” під’їжджали.
Убивці стріляли у Тризуб, у стяг.
Кров витікала на темну бруківку.
Із зранених тіл витікало життя.

Майдан вирував. Кликав гордих з собою.
Дав силу Господь для такої мети!
Тікали з країни щурі озвірілі.
Ховались у норах вбивці й кати.

Сьогодні по всій Україні – могили.
Наказ убивати дав підлий тиран.
Від кулі у серце, від пострілу в спину
В Михайлівськім хлопці вмирали від ран.

Ті хлопці завзяті своїми руками
Кидали бруківку:
– Спиніться, кати!
І стали назавжди у небі зірками,
Щоб нам було легше у темряві йти.

Проміння яскраве, проміння прекрасне
У Всесвіт лилося, немов в океан.
Ніколи не згасне, ніколи не згасне
У небі Вкраїни сузір’я Майдан!

Від нього запалюймо пам’яті свічі!
Хай діти й онуки продовжать цей шлях,
Бо Сотня Небесна нам дивиться в вічі.
Бо кров’ю Героїв умилась земля.

Автор – Неля Кінзерська