Максимов Дмитро В’ячеславович

Короткий життєпис

Максимов Дмитро був мешканцем міста Києва. Від 2011 року займався дзюдо в Київському міському центрі «Інваспорт» (мав вроджені вади слуху), навчався у Київському фінансово-економічному коледжі в м. Ірпінь. Був срібним та бронзовим призером з дзюдо на Дефлімпійських іграх у Софії 2013 року. Кавалер Ордена «За заслуги» III ступеня.

Був на Майдані 18 лютого, прийшов демократично відстоювати українську державу. За словами очевидця, під час наступу силовиків врятував життя кільком хлопцям, прикривши їх від вибуху бойової гранати. Цим вибухом йому відірвало руку, помер у Будинку профспілок від втрати крові. Його тіло декілька днів лежало в Михайлівському золотоверхому соборі.

Максимову Дмитру було 19 років…

Нагороди та відзнаки

За громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народу, виявлені під час Революції гідності, Указом Президента України № 890/2014 від 21 листопада 2014 року Дмитру Максимову було присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена “Золота Зірка” (посмертно).

4 липня 2015 року патріарх УПЦ КП Філарет нагородив Героя почесною медаллю “За жертовність і любов до України” (посмертно).

8 травня 2016 року, під час Служби Божої в соборі Святого Юра у Львові, подвиг Героя було відзначено Грамотою Верховного архієпископа Києво-Галицького Святослава (посмертно).