Вернись, коханий!

Пливуть хмаринки небом ніжно-білі,
Вдивляюсь у небесну височінь.
Де ти, коханий? Відгукнися, милий!
Вернись до мене! Із небес прилинь!

Тебе люблю, коханий мій єдиний,
Без тебе так самотньо на землі.
В Небесній Сотні ти, в новій родині.
Тебе між хмарами шукаю я в імлі.

Вернись до мене! Я тебе благаю.
Вернися, любий! Я тебе так жду.
Тебе безмежно віддано кохаю
І між зірками я тебе знайду.

Всміхнись мені хмаринкою і сонцем.
Змий мої сльози дощиком рясним
І зазирни трояндою в віконце,
Прийди живим у неспокійні сни.

Розвій тривоги, обійми за плечі.
Скажи мені, коханий: “Я живий!”
Та плаче зірка з неба в тихий вечір:
“Небесній сотні вічний упокій!”

А я не вірю й вірити не буду
У смерть твою, чекатиму тебе.
Тебе, коханий мій, я не забуду.
Вернись до мене, милий, із небес.

Тебе я бачу в кущику калини,
В бузку цвітінні, краплях дощових.
Тебе я бачу в небі синім-синім,
В Небесній Сотні ти – серед живих!

Автор – Тетяна Бондарчук