А я – живий…
А я – живий, матусенько, живий,
Хоч вже по нас безчесно так стріляють.
Для них вже свій народ – то вороги…
Якщо ж загину, то за що – я знаю…
Я знаю, мамо, як тобі болить,
Ота моя така нестримна вдача,
Але не плач… Хай наші вороги
Від немощі своєї гірко плачуть…
А я живий, матусенько, живий,
Бо з нами правда! Їм нас не здолати!
От тільки жаль, що наші вороги
Цькують на нас мого по крові брата…
Та я живий, матусенько, живий,
І не питай мене, чи я боюся…
Нехай бояться наші вороги,
А ти молись… я ж, матінко, – борюся…
Автор – Лідія Яр
