Сердюк Ігор Михайлович
Короткий життєпис
Сердюк Ігор був мешканцем міста Кременчука Полтавської області. Підприємець, захоплювався дайвінгом. Від 1992 року активний у громадському житті, брав участь в акціях на підтримку незалежності України. Він був веселою, чесною і порядною людиною і мав друзів по всій Україні.
На Майдані Ігор був понад два місяці від самого початку протестів, член 9 Сотні загону самооборони Майдану. Як учасник віче під стінами Верховної Ради 18 лютого 2014 року, на перехресті вулиці Інститутської та Кріпосного провулка разом з іншими активістами будував барикаду, носив мішки. Під час цього на них напали «тітушки» та «беркутівці». Почалася сутичка, в ході якої хтось впритул вистрелив Ігорю з обрізу в обличчя.
Залишив дружину і доньку.
Йому було 44 роки…
Нагороди та відзнаки
За громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народу, виявлені під час Революції гідності, Указом Президента України № 890/2014 від 21 листопада 2014 року Ігорю Сердюку було надано звання Героя України з відзначенням орденом “Золота Зірка” (посмертно).
4 липня 2015 року патріарх УПЦ КП Філарет нагородив Героя почесною медаллю “За жертовність і любов до України” (посмертно).
8 травня 2016 року, під час Служби Божої в соборі Святого Юра у Львові, подвиг Героя було відзначено Грамотою Верховного архієпископа Києво-Галицького Святослава (посмертно).
