Куди пішла, без імені душа?
Куди летиш, без імені душа?
Стривай, побудь, послухай як молюся…
Полегким вітром крил кудись руша,
Прощаєшся і кажеш: “Не вернуся…”
Стривай, душа! На захід чи на схід?
Скажи, душа, звідкіль тебе чекати?
Мине життя, пройде ще сотня літ,
а я чекатиму, я буду повертатись!
Молитвами, вустами до зірок,
з яких ти будеш вічно виглядати!
І гострим щемом в обрисах квіток,
Які тобі я буду покладати…
Прости, душа, за те, що не зберіг…
За те що, я не встиг тобі сказати:
«Стривай душа, осилимо весь світ!
Давай разом! Разом перемагати!»
Куди пішла, без імені душа?
Чому не дочекалася, стокрила?
Невже не бачила? Тонка життя межа!
Як швидко ти її переступила!
Коли пішла у свій смертельний бій,
не знала ти, що будеш не самотня.
Візьме тебе у свій хоробрий стрій
найкраща серед всіх Небесна Сотня.
Автор: Злата-Зоряна Паламарчук
