Швець Віктор Миколайович
Короткий життєпис
Швець Віктор був мешканцем села Гатне Києво-Святошинського району Київської області. Був колишнім військовим, мав звання старшого мічмана у відставці. Перебував на пенсії.
18 лютого надвечір пішов на Майдан, як сам казав, захищати молодь. О 23:00 подзвонив сім’ї та сказав, що з ним усе добре, а вже о 4 годині ранку його дружині телефоном повідомили, що він загинув. Його пораненого, але ще живого везли у Лікарню швидкої допомоги з Михайлівської площі. Потім забрали у райвідділ Шевченківського району, звідки відправили в морг на Оранжерейну. У моргу смерть зафіксували як приблизно перша година ночі. Коли хоронили Віктора Миколайовича, то бачили у нього вогнепальні поранення в грудну клітину. Всього поранень було 7, із яких 2 поранення кулями, випущеними із помпової рушниці.
Залишив доньку Олену та дружину Тамару.
Швецю Віктору було 58 років…
Нагороди та відзнаки
За громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народу, виявлені під час Революції гідності, Указом Президента України № 890/2014 від 21 листопада 2014 року Віктору Швецю було надано звання Героя України з відзначенням орденом “Золота Зірка” (посмертно).
4 липня 2015 року патріарх УПЦ КП Філарет нагородив Героя почесною медаллю “За жертовність і любов до України” (посмертно).
8 травня 2016 року, під час Служби Божої в соборі Святого Юра у Львові, подвиг Героя було відзначено Грамотою Верховного архієпископа Києво-Галицького Святослава (посмертно).
