Синові

Опубліковано в Проза і поезія | Позначено:

Синові

Присвята загиблому синові
Євгену Котляру

Моя кровинка, я горжусь Тобой!
В тылу не ждал огонь заградотряда.
Ты мог уйти, Ты принял этот бой,
Хотя свистели роем пули рядом.

Когда на землю падали друзья,
– С фанерками нельзя в такую драку! –
Казалось, даже выстоять нельзя,
Вы поднялись и Вы пошли в атаку!

Я б так не смог. Немногие б смогли.
Склоняюсь к дорогому изголовью.
Вы гордость, совесть, честь своей земли,
И землю эту Вы полили кровью!

Прости, я снова плачу, мой Герой,
Ты принял не спонтанное решенье.
Как Ты мне нужен здесь, сейчас, живой!
Я ненавижу жертвоприношенье…

Автор: Микола Котляр

Споріднені та схожі сторінки:

Зелений фронт Присвята Євгену Котляру Деревам у парку ламали руки, Тріщали аж суглоби. А листки Тремтіли, споглядаючи ті муки, А дерево ж таке росте роки! ...
Мы его называли Птицей Присвята загиблому другові Євгену Котляру Мы его называли Птицей, Потому что такой человек, Он ведь мог на деревьях гнездиться, Там прожить то ...
Посвіти, мій Герою… Присвята Роману Гурику Посвіти, мій Герою, скоріш посвіти В ці, закутані в морок, холодні світи, Де розстріляна Воля в бруківку вросла, Де для...
Очі твої – судді Присвята Михайлу Жизневському У нього ще не виросли і вуса. Ще зовсім хлопчик – світлий, білолиций… Пробач нас, друже, юний білорусе, За наглу ...
Єдина роль Присвята Сергію Нігояну Колись були б гучні овації, І сцена, й квіти, і гастролі. Та не дописано абзацу Найпершої складної ролі. Як пролунав ...

Помітили помилку в тексті? Будь ласка, повідомте про це! Просто виділіть фрагмент із помилкою та натисніть Ctrl+Enter.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

Google+