Синові

Опубліковано в Проза і поезія | Позначено:

Синові

Присвята загиблому синові
Євгену Котляру

Моя кровинка, я горжусь Тобой!
В тылу не ждал огонь заградотряда.
Ты мог уйти, Ты принял этот бой,
Хотя свистели роем пули рядом.

Когда на землю падали друзья,
– С фанерками нельзя в такую драку! –
Казалось, даже выстоять нельзя,
Вы поднялись и Вы пошли в атаку!

Я б так не смог. Немногие б смогли.
Склоняюсь к дорогому изголовью.
Вы гордость, совесть, честь своей земли,
И землю эту Вы полили кровью!

Прости, я снова плачу, мой Герой,
Ты принял не спонтанное решенье.
Как Ты мне нужен здесь, сейчас, живой!
Я ненавижу жертвоприношенье…

Автор: Микола Котляр

Споріднені та схожі сторінки:

Мы его называли Птицей Присвята загиблому другові Євгену Котляру Мы его называли Птицей, Потому что такой человек, Он ведь мог на деревьях гнездиться, Там прожить то ...
Восьмий Присвята Максиму Горошишину Він восьмим був. Але спитай-но матір: Котрого пальця вріж - той і болить. Так склалося: то дім, то інтернати, Та й...
Одеса – Київ Присвята Віктору Чернецю Одеса - Київ, Київ - Одеса, Обабіч траси, обабіч весен. Обабіч сонця - громи і зливи, Нема безстрашних, та є сміливі!...
Квітковий годинник Присвята Івану Тарасюку О Луцький замок! О краса і сила, Історії скарби, її могуть. Циганка хлопця раптом зупинила: "Ти бережи себе, дитино, теб...
На чумацьких шляхах Присвята Олександру Капіносу На чумацьких шляхах шелестять тільки трави шовкові, Озивається Хортиця, чайка на хвилю сіда. Чиєсь щастя ховають з...
Google+