Зубенко Владислав Віталійович
Короткий життєпис
Зубенко Владислав був мешканцем м. Харкова. Працював на Південній залізниці. Цікавився історичною реконструкцією.
На Майдан приїхав у лютому в лицарських обладунках, зголосився до сотні самооборони. Отримав кульове поранення 20 лютого на вул. Інститутській, коли щитом прикривав поранених. Лікарі, волонтери, всі близькі та небайдужі люди боролися за його життя, проте 28 лютого він помер у лікарні.
Похований у Харкові.
Зубенку Владиславу було 22 роки…
Нагороди та відзнаки
За громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народу, виявлені під час Революції гідності, Указом Президента України № 890/2014 від 21 листопада 2014 року Владиславу Зубенку було присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена “Золота Зірка” (посмертно).
4 липня 2015 року патріарх УПЦ КП Філарет нагородив Героя почесною медаллю “За жертовність і любов до України” (посмертно).
8 травня 2016 року, під час Служби Божої в соборі Святого Юра у Львові, подвиг Героя було відзначено Грамотою Верховного архієпископа Києво-Галицького Святослава (посмертно).
