Зелений фронт

Опубліковано в Проза і поезія | Позначено: ,

Зелений фронт

Присвята Євгену Котляру

Деревам у парку ламали руки,
Тріщали аж суглоби. А листки
Тремтіли, споглядаючи ті муки,
А дерево ж таке росте роки!

І лиш єдина зграйка небайдужих –
Мов ангели, вгніздились у гіллі.
Хіба ж не видно: вся природа тужить,
Що пусткою вже віє на землі.

“Пиляєте, то вже разом із нами,
Вже ріжте й наші крила на шматки”…
Та все ж спиляли і заклали камінь…
У міста ж є “господарі” й “батьки”.

Природа мудра, та підступні люди –
Вже не один чудовий витвір зник.
І не бояться праведного суду!
Між ангелів тих – хлопець мовчазний.

Якщо про кривду десь почує звістку,
На поміч поспішає аж бігом.
Він навіть став відтоді альпіністом,
І ризик став супутником його.

Душа у скрипаля завжди чутлива,
Він став на захист коренів і крон.
Хай буде світ розкішний і красивий,
За це і воював “Зелений фронт”!

Він ще не знав, що буде фронт і справжній,
Що вирине біда, мов з потойбіч!
Він теж боявся, бо нема безстрашних,
Та лиш сміливі там і день, і ніч!

На барикадах, де вогонь і камінь,
Де кожен день тривожний і важкий,
Дівчата юні ніжними руками
Бруківку накладали у мішки.

Він добрим був! Мав принципи і мужність,
Не проміняє правду на комфорт.
А на майдані панувала дружба –
Тут мирні люди – “барикадний” фронт.

Намети вряд, а десь далекі зорі,
Чумацький шлях – аж мов скриплять вози.
Заплющиш очі – бачиш любі гори,
Чи буде ще побачення й візит?

Дерева мудрі. Пнуться і крізь скелі,
Ростуть, хоч руки викрутять вітри.
Подекуди колючі – у пустелі,
Тримають крони, ніби прапори.

І тягнуться у небо – там Свобода!
Там свіжий вітер і нема владик!
Є й люди найміцнішої породи –
Душа в них не струхлявіє повік.

Ті барикади. Той тривожний ранок!
Поранені і вбиті – он рядком.
Він рятував під кулями поранених –
Аж сам рудим осипався листком.

У дерева літа рахують кільцями –
Коли замре з-під пилки стогін-крик…
Про нього пам’ять буде в кожній гілці.
Вони шумлять тихенько: тридцять три…

Із циклу поезій “Безсмертні”
Автор – Ганна Дудка

Споріднені сторінки:

Мотоцикл із крилами Присвята Дмитру Пагору Певно, в історії є і періоди, й цикли, Злети й падіння - і цінний, мабуть, кожен пласт. Хлопцеві що? Він собі майстрував...
Козачата Присвята Сергію Синенку Ми здолаємо все гуртом. Разом ми непоборна сила. Всі тоді «Як не я, то хто?", На Майдан ідучи, говорили… Повно гнізд...
Бджолики Присвята Олександру Царьку "Мої бджолики-трудівниці, Чи вже вилетіли на цвіт?" Десь на вулицях у столиці Вже дощі змили давній слід. І дизай...
Соколята Присвята Василю Аксенину Так люблять птахів обрані й святі, І голубів, і соколів, і буслів... Прекрасний птах, що в синяву злетів... А тужать як...
Він не зігнувся Присвята Андрію Корчаку У храмі – спокій. Тут – ані шелесне. Свічки і ладан – він до цього звик. Дідусь його у церкві ж був священиком, А у мир...

Помітили помилку в тексті? Будь ласка, повідомте про це! Просто виділіть фрагмент із помилкою та натисніть Ctrl+Enter.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

Google+