Сторінки з позначкою “Євген Котляр”

Деревам у парку ламали руки, Тріщали аж суглоби. А листки Тремтіли, споглядаючи ті муки, А дерево ж таке росте роки! І лиш єдина зграйка небайдужих...

Мы его называли Птицей, Потому что такой человек, Он ведь мог на деревьях гнездиться, Там прожить то ли день, то ли век… Он мог просто в горах до рассвета..

Моя кровинка, я горжусь Тобой! В тылу не ждал огонь заградотряда. Ты мог уйти, Ты принял этот бой, Хотя свистели роем пули рядом.

Євген Котляр під час наступу на Інститутській допомагав виносити поранених, але і в нього влучили кулі в стегно та шию. Помер в кареті швидкої допомоги.