Я вирушаю, мила, у похід

Опубліковано в Проза і поезія

Я вирушаю, мила, у похід

Я вирушаю, мила, у похід,
Ніхто не знає, чим все обернеться…
Дай на прощання обніму дітей
І пригорну тебе до свого серця.

Уже сьогодні, певно, буде бій.
Для когось може стати він останнім,
Та ти, кохана, плакати не смій
У ці хвилини нашого прощання…

І не шукай мене в отім диму
Ти на екрані між облич героїв,
Я на екран, повір, не попаду,
Я буду там, у самім пеклі бою..

А якщо, раптом, упаду в бою,
А чи потраплю до катів за грати,
Знай, в моїм серці була тільки ти
І наші діти, й Україна мати…

Уже сьогодні, мабуть, буде бій…
Іще бої… жорстокі і запеклі….
Герої наші будуть у раю,
А ворогам ми зробимо тут пекло.

Та я вернусь! Як тільки ця весна
Нам принесе, нарешті, перемогу.
Тобі з порога радісно всміхнусь…
Дай обніму. Мені пора в дорогу…

Автор: Лідія Яр

Споріднені та схожі сторінки:

Восьмий Присвята Максиму Горошишину Він восьмим був. Але спитай-но матір: Котрого пальця вріж - той і болить. Так склалося: то дім, то інтернати, Та й...
Одеса – Київ Присвята Віктору Чернецю Одеса - Київ, Київ - Одеса, Обабіч траси, обабіч весен. Обабіч сонця - громи і зливи, Нема безстрашних, та є сміливі!...
Квітковий годинник Присвята Івану Тарасюку О Луцький замок! О краса і сила, Історії скарби, її могуть. Циганка хлопця раптом зупинила: "Ти бережи себе, дитино, теб...
На чумацьких шляхах Присвята Олександру Капіносу На чумацьких шляхах шелестять тільки трави шовкові, Озивається Хортиця, чайка на хвилю сіда. Чиєсь щастя ховають з...
Спинися, мить! Присвята В’ячеславу Веремію Про таких кажуть: "Жити не вміє!" Про таких скажуть: "Ет, диваки!" Неспокійних часів Веремія... Хліб медійника часом...
Google+