Сеник Роман Федорович

26 липня 1968 — 25 січня 2014
Сеник Роман Федорович

Короткий життєпис

Сеник Роман народився у селі Наконечне Друге Львівської області, останні роки мешкав у місті Турка Львівської області. Служив в миротворчій місії міжнародних сил ООН під час війни в Югославії, був прапороносцем, отримав бойові нагороди.

На Майдані належав до 29-ї сотні самооборони. Під час штурму 22 січня 2014 на вулиці Грушевського він отримав важке вогнепальне поранення в плече. Куля застрягла в легені, руку з роздробленою кісткою довелося ампутувати, організм втратив більше 3,5 літрів крові. Помер в київській лікарні через значну втрату крові.

Похований у рідному селі. Залишив сестру Лесю і стареньку матір.

Сеник Роману було 45 років…

Нагороди та відзнаки

Золота Зірка Героя України

За громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народу, виявлені під час Революції гідності, Указом Президента України № 890/2014 від 21 листопада 2014 року Роману Сенику було присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена “Золота Зірка” (посмертно).

Медаль за жертовність і любов до України

5 липня 2015 року патріарх УПЦ КП Філарет нагородив Героя почесною медаллю “За жертовність і любов до України” (посмертно).

Грамотою Верховного архієпископа Києво-Галицького Святослава

8 травня 2016 року, під час Служби Божої в соборі Святого Юра у Львові, подвиг Героя було відзначено Грамотою Верховного архієпископа Києво-Галицького Святослава (посмертно).

Присвячене Роману Сенику

– Не їдь туди, нехай якось без тебе…
Я бачила в новинах: Київ у вогні.
– Не можу, мамо. Прапор аж до неба
Підніму на своїй знедоленій землі.
Горить Майдан, іде двобій за долю,
Наш Прапор заговорений в борні.
Він нам поможе вибороти волю!
Поїду на Майдан з Полотнищем в руці…

Із вірша Оксани Максимишин-Корабель

Мене дух правди кликав у столицю,
Я рвався кожен день, як птах щораз,
Щоб захистити рідний край, світлицю
І небо синє в неспокійний час.
Боровсь за мир і спокій в Україні.
Сила ворожа в наступи ішла
І люди падали від куль, невинні.
Тяжка недоля горе принесла…

Із вірша Анни Синицької

Живим на згадку: Який він був

Світлини з Романом Сеником

Google+