За живих і чужих…

Мамо, пробач, і мене не чекай.
З цього часу сама наш лан засівай.
Полетіла у синє небо, як журавлі,
Відірвалась Небесна Сотня від землі.

Зацвіли білі проліски вже за селом.
Заквітчали могилу і прострелений шолом.
Ти без досвіду був. І боровся, як знав.
Барикаду душі від зла захищав.

Будуть трави у полі. І то не роса,
То моєї землі материнська сльоза.
То не грім, і не блискавка, навіть не гнів,
То молитва твоя за живих і чужих синів.

Молитва:
Господи, врятуй наших синів,
Щоб вони повернулися додому живими!
Боже, благослови всю нашу Україну,
Яка горить сьогодні у вогні!
Ми довіряємо її в руки Твої,
Вся надія тільки на Тебе, Господь!

Я молитву твою у дорогу візьму.
Ти обняла мене, провела на війну.
Сині хмари стогнали то мрякою, то дощем.
І в очах твоїх, мамо, я бачив смуток і щем.

Ми свідомо вмирали. Погасли вогні.
Тільки серце стискається за матерів.
І за наших дружин, і за сестер.
Хто захистить і любитиме їх тепер?

Мамо, пробач, і мене не чекай.
Колискову моєму синочкові заспівай.
Заспівай про мою Україну пісні,
Як колись ти надвечір співала мені.

Слова: Неля Романовська
Музика та аранжування: Володимир Бардецький
Виконання: Дует «П`ятий океан» та Оксана Сливка