Дивися, мамо, день який ясний
Дивися, мамо, день який ясний,
А ти рідненька, так нестримно плачеш…
Напевно, знову, в тім моя вина,
Але, матусю, ти мені пробачиш…
Не тужи над тілом ти моїм,
Страшенних ран тих бачити не треба.
Я завжди буду хлопчиком твоїм
І вітерцем горнутимусь до тебе…
Матусю рідна,так багато нас
Сьогодні полягло за Україну…
Весною ж пахне… Скоро у садах
Лунати буде пісня солов’їна…
Не плач, матусю, і мені пробач,
Що не вернувся я живим до тебе.
Я буду тут, поки стоїть Майдан,
А потім, мамо, я піду на небо.
Автор – Лідія Яр
