Не плач, моя мамо
Не плач, моя мамо, не плач, моя рідна,
Хоч в хату я вже не зайду.
Я з неба до тебе всім серцем прилину
І витру гіркую сльозу.
Я знаю, миленька, ти плачеш за мною,
Я знаю, що в серці пече.
Голубко, не плач, бо з твоєю сльозою
До мене життя не прийде.
Бо куля у скроні – пекуча-пекуча,
Одна ще у серці болить.
Ще бачу Вкраїну – квітуча-квітуча,
Вдихну ще повітря на мить.
Вдихну ще повітря і сотню побачу.
Ви, хлопці, не плачте, пусте…
Ви вибачте, очі уже закриваю,
Вже небо вгорі мене жде.
З усюди лунає – «Герой не вмирає!»
Домівка чекає мене,
Мене моя сотня у землю спускає,
На землю матуся паде…
Не плачте, рідненькі, до Бога я лину,
Вже сотня Небесна там жде.
Вона Україну в лихую годину
Аж з самих небес збереже!
Автор: Марія Барабаш
