Не плач, моя мамо

Опубліковано в Проза і поезія

Не плач, моя мамо

Не плач, моя мамо, не плач, моя рідна,
Хоч в хату я вже не зайду.
Я з неба до тебе всім серцем прилину
І витру гіркую сльозу.

Я знаю, миленька, ти плачеш за мною,
Я знаю, що в серці пече.
Голубко, не плач, бо з твоєю сльозою
До мене життя не прийде.

Бо куля у скроні – пекуча-пекуча,
Одна ще у серці болить.
Ще бачу Вкраїну – квітуча-квітуча,
Вдихну ще повітря на мить.

Вдихну ще повітря і сотню побачу.
Ви, хлопці, не плачте, пусте…
Ви вибачте, очі уже закриваю,
Вже небо вгорі мене жде.

З усюди лунає – «Герой не вмирає!»
Домівка чекає мене,
Мене моя сотня у землю спускає,
На землю матуся паде…

Не плачте, рідненькі, до Бога я лину,
Вже сотня Небесна там жде.
Вона Україну в лихую годину
Аж з самих небес збереже!

Автор: Марія Барабаш

Помітили помилку в тексті? Будь ласка, повідомте про це! Просто виділіть фрагмент із помилкою та натисніть Ctrl+Enter.

izmir eskort - eskort mersinizmir eskort - eskort mersin

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

Google+