Братові на небеса
Ти, брате, вмер від ран, що на Майдані
Зробили кулі снайперські страшні.
Які були думки Твої останні,
Ніколи не дізнатися мені.
В Небесну Сотню вписаний віднині
І, може, наслухаєш тишу з тиш,
Тепер вже Ти Героєм України
Десь там з небес на нас, що тут, глядиш.
Ми спілкувались, Юрку, ой, як мало:
Бо віддалі, бо клопоти свої…
Цінуєш щось, коли його не стало, –
Чи то людей, чи зрубані гаї.
Жив в Києві, не близько, все ж, від Луцька,
І не носив над головою німб,
Та в пам’яті тепер навіки людській,
В підручнику історії шкільнім!
Як страшно, що не звернешся до доці,
Що відійшов, як кажуть, за межу…
На Перше вересня на першому уроці
Про тебе, рідний, учням розкажу:
Що українцем був і завжди будеш,
Що не шукав Ти золотих підків,
Бо знав, що найцінніше в світі – люди,
Пишавсь, що з роду ти Сидорчуків!
Простих і мирних завжди українців,
Але за правду ладних йти на смерть,
З тих, що як люблять, то з чуттям по вінця,
Якщо ж ненависть – з тим чуттям ущерть!
Мені в народ Ти віру теж потроїв,
Хоч не чаклун із скандинавських саг.
Ти, брате, України став Героєм!
Як там Тобі без неї в небесах?
Автор – Микола Сидорчук
