Сидорчук Юрій Володимирович

2 травня 1961 – 28 червня 2014
Сидорчук Юрій Володимирович

Юрій Сидорчук: Життєпис

Юрій Сидорчук був родом із села Дерно Ківерцівського району Волинської області, де він народився в простій робітничій сім’ї. У родині виховувались п’ятеро дітей. Так склалось, що в 1969 році сім’я залишилась без батька, який трагічно загинув. Хлопцеві тоді було лише 8 років. Мама Юрія залишилась одна з дітьми, яких мусила тепер виховувати самотужки. Будинок, який розпочав зводити, але не встиг закінчити батько, багато інших життєвих проблем та негараздів – все це також однією нелегкою ношею лягло на плечі жінки та дітей.

Закінчивши 8 класів Дернівської середньої школи, Юрій поступив на навчання до Луцького професійно-технічного училища №2. Освоював спеціальність електрогазозварювання. Після закінчення навчання був призваний до армії на строкову службу. Потім продовжив службу вже по контракту. Після розпаду Радянського Союзу та проголошення незалежності України, чоловік продовжив військову службу в військовій частині «Десна» в Чернігівській області. Звільнився зі служби через 10 років в званні прапорщика.

Одружився і проживав з дружиною в місті Києві. Невдовзі сім’я Юрія збільшилась – жінка подарувала чоловікові доньку Ганну, яку він любив понад усе на світі. Чоловік завжди піклувався про свою єдину дочку, вчив її, як праведно треба жити на світі, був добрим батьком. А ще був просто хорошою людиною з гарним почуттям гумору. Щоб прогодувати сім’ю та стати на ноги, доводилось багато працювати. Більше 20 років він займався підприємницькою діяльністю, а дружина йому в цьому весь час допомагала.

Участь в Революції Гідності

Юрій Сидорчук завжди був щирим патріотом своєї землі, своєї Батьківщини. Він любив Україну і свою рідну мову, цікавився культурним та історичним спадком свого народу, шанував його споконвічні традиції. Завжди вболівав за долю країни та бажав їй кращого майбутнього. Будучи чоловіком з активною громадянською позицією, він не міг спокійно зі сторони споглядати на будь-яке безправ’я та соціальну несправедливість, яка творилась в країні, особливо в останні роки. З самого початку Революції Гідності він дуже переживав з приводу подій, які розгортались на Майдані. А коли ситуація особливо загострилась, він не зміг залишитись осторонь.

Почувши вдень 18 лютого про те, які страшні події відбуваються на Майдані Незалежності, чоловік залишив роботу та рушив в самий центр битви добра зі злом, яким стало середмістя Києва. Він пішов туди, щоб в цій борні стати на світлому боці правди. Не маючи ані шолома, ані щита для захисту, Юрій допомагав виносити поранених з передової. Тут він і отримав важке поранення – ворожа куля, випущена з гвинтівки снайпера, влучила в голову чоловіка.

Боротьба за життя Героя

19 лютого о 00:50 в дуже важкому стані він був доставлений в Інститут нейрохірургії ім. А.П. Ромоданова АМН України. Трохи згодом для порятунку чоловіка його разом з деякими іншими важкопораненими учасниками Майдану переправили до Чехії. Допомогу та сприяння в перевезенні поранених надала організація ’’Людина в скруті’’.

В госпіталі в Празі: Батькова рука

В госпіталі в Празі: Батькова рука

Почалось довге і непросте лікування: спочатку Героя лікували у військовому госпіталі в Празі, потім – в клініці в місті Оломоуц. Чоловік переніс складне запалення мозку, сепсис крові. Весь цей час, 130 довгих днів, Юрій перебував у комі. Чеські лікарі боролись за життя Героя, як могли, але все виявилось намарно. 28 червня 2014 року серце Юрія Сидорчука зупинилось…

Прощання з Юрієм Сидорчуком

В Празі в крематорії ’’Страшніце’’ прощались з чоловіком і батьком дружина та донька. Також прийшли представники посольства України в Чехії, близькі і друзі, а також інші українці, які там працюють і живуть. До України тіло Юрія було перевезено 4 липня 2014 року, а 6 липня на Майдані Незалежності в Києві люди прийшли віддати йому свою шану.

В крематорії ’’Страшніце’’

В крематорії ’’Страшніце’’

Поховали Героя в Києві на міському кладовищі “Берківці”. Залишив братів Петра й Миколу, сестер Валентину та Лесю, дружину Зою та доньку Ганну.

Юрій Сидорчук пішов із земного життя у віці 53 роки, але пам’ять про нього житиме вічно в серцях людей нашого та всіх прийдешніх поколінь…

Нагороди та відзнаки

Золота Зірка Героя України

За громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народу, виявлені під час Революції гідності, Указом Президента України № 890/2014 від 21 листопада 2014 року Юрію Сидорчуку було присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена “Золота Зірка” (посмертно).

Медаль за жертовність і любов до України

5 липня 2015 року патріарх УПЦ КП Філарет нагородив Героя почесною медаллю “За жертовність і любов до України” (посмертно).

Грамотою Верховного архієпископа Києво-Галицького Святослава

8 травня 2016 року, під час Служби Божої в соборі Святого Юра у Львові, подвиг Героя було відзначено Грамотою Верховного архієпископа Києво-Галицького Святослава (посмертно).

Присвячене Юрію Сидорчуку

Тато, рідний Тато! Ти назавжди в моєму серці… Ти найдорожчий… Я люблю тебе і любитиму до останнього свого подиху… Світла пам’ять… Обіцяю, прожити життя гідно, ти мною пишатимешся ще з небес… Ніколи не забуду того, як праведно вчив на світі жити… Того, як щоранку заглядав в мою кімнату, подивитись як я сплю… Твоїх працьовитих рук… Твого чудового почуття гумору… Ти найрідніший, найдорожчий… Нехай Господь дарує тобі Царство Небесне… Ти – справжній Герой, ти – приклад найкращого батька, чоловіка, брата, друга… Вічна тобі пам’ять… Ти завжди житимеш в наших серцях… Нехай земля тобі буде пухом…

Ганна Сидорчук, дочка Героя

Я з вами, доню,.. поруч, я вернувся…
Яке високе, чисте синє небо…
Метеликом я рук твоїх торкнуся –
Живи за двох – за мене і за себе.
І променем в твою кімнату зранку,
Я зазирну… Чи спиш у цю годину…
Я з вами, рідна, завжди до останку,
І в пам’яті моєї Батьківщини…

Із вірша Юлі Куропати

Ти, брате, вмер від ран, що на Майдані
Зробили кулі снайперські страшні.
Які були думки Твої останні,
Ніколи не дізнатися мені.
В Небесну Сотню вписаний віднині
І, може, наслухаєш тишу з тиш,
Тепер вже Ти Героєм України
Десь там з небес на нас, що тут, глядиш…

Із вірша Миколи Сидорчука, брата Героя

Живим на згадку: Який він був

Світлини з Юрієм Сидорчуком

Google+