Хананаміті

Опубліковано в Проза і поезія | Позначено: ,

Хананаміті

Присвята Дмитру Максимову

Білий голуб присів на камінь,
Де стелилась хананаміті.
Між планетами, між містами,
Білий ангел, дорога квітів.

Жив у тиші, а в серці звуки
Розросталися в сто мелодій.
Він не чув, але то не мука,
Серцем чути – то нагорода.

А красиво слова сплітались –
І вже вірші лягли рядками…
Та бруківку жбурляв найдалі,
Натренованими руками.

А пісні? То все буде потім,
А дзюдо? Будуть ще медалі.
Перемоги – із кров’ю й потом,
Адже гарту потрібно сталі.

Жив Майданом – тут честь і гідність!
А терпіння в людей – на грані!
А щоби не тривожились рідні,
Запевняв, що на тренуваннях.

Чесний спорт – і бої без правил.
Тут зійшлися – на силу сила,
Здобувається важко право!
Раптом вибух – і хвиля вкрила…

Ті, що вийшли живими з бою,
Все шукали того сміливця,
Що десяток закрив собою!
Та мовчала сумна столиця…

У Михайлівському соборі
Найлункіша стояла тиша.
Божа Мати втішала в горі:
Він у Небі пісні вже пише!

А коли побратими з болем
Принесуть на те місце квіти,
Прилетить раптом білий голуб,
Білий ангел, “хананаміті”.

Він це слово любив найбільше,
Справжня музика в ньому, ніжність.
І нові хтось напише вірші,
Будуть справи нові, успішні.

А той голуб понад майданом
Все кружляє – зрослося крильце.
Він назавжди, навіки з нами,
Мир віщує новій столиці.

Із циклу поезій “Безсмертні”
Автор – Ганна Дудка

Споріднені та схожі сторінки:

Восьмий Присвята Максиму Горошишину Він восьмим був. Але спитай-но матір: Котрого пальця вріж - той і болить. Так склалося: то дім, то інтернати, Та й...
Одеса – Київ Присвята Віктору Чернецю Одеса - Київ, Київ - Одеса, Обабіч траси, обабіч весен. Обабіч сонця - громи і зливи, Нема безстрашних, та є сміливі!...
Квітковий годинник Присвята Івану Тарасюку О Луцький замок! О краса і сила, Історії скарби, її могуть. Циганка хлопця раптом зупинила: "Ти бережи себе, дитино, теб...
На чумацьких шляхах Присвята Олександру Капіносу На чумацьких шляхах шелестять тільки трави шовкові, Озивається Хортиця, чайка на хвилю сіда. Чиєсь щастя ховають з...
Спинися, мить! Присвята В’ячеславу Веремію Про таких кажуть: "Жити не вміє!" Про таких скажуть: "Ет, диваки!" Неспокійних часів Веремія... Хліб медійника часом...
Google+