Квітковий годинник

Опубліковано в Проза і поезія | Позначено: ,

Квітковий годинник

О Луцький замок! О краса і сила,
Історії скарби, її могуть.
Циганка хлопця раптом зупинила:
“Ти бережи себе, дитино, тебе вб’ють!”

Та хто зважає на застерігання, –
Он піст мине – й одружиться, мабуть.
Батьки, футбол, вітчизна і …кохання, –
У цьому все: життя глибинна суть.

А світ такий прекрасний і великий,
І вибір наш – то європейський шлях,
Щоб із містами світу і Олика
Упевнено вперед, у ногу йшла.

Такий Іванко! Ще прожив так мало,
А воля вже у нього – наче сталь.
“Бандерівець?”- якось його спитали.
“Бандерівець, та тільки не москаль!”

І мова – то не забавка дитяча:
Погрався – і вже іншої кортить.
За неї скільки українців страчено,
А скільки подалися у світи!

Спиняв слова нечемні і зухвалі,
Усмішки ніс між люди оберіг.
А як вогні Майдану запалали –
Зібрався теж – інакше він не міг.

Хто ж, як не медик, має в гущі бути?
Хто, як не ми? Не зараз, то коли?
Він бачив, що вже тут новітні Крути..,
Циганко, може, вперше помились?!

Не знала мати, думала – на парах!
Відмітили в журналі: де ж це він?
А вже понад Майданом чорні хмари
І б’є на сполох, не вгаває дзвін.

Припала мати до екрану зранку,
Слова циганки зринули з глибин.
А на екрані – он її Іванко!..
На голому асфальті. Рідний син!

В годинника тяжка, мабуть, робота,
Йти далі, переживши молодих…
Він обіцяв приїхати в суботу,
І повернувсь. Героєм. Назавжди.

Годинник навесні вберуть у квіти,
Придумають якийсь новий дизайн.
Проб’є годинник для усього світу,
І з циферблату скотиться сльоза.

І буде сонце малювати обрій
І міст Закоханих, що ніби вхід у грот.
“Все буде добре, – говорив, все буде добре,
Бо ми є нація … бо ми – один народ!”

Із циклу поезій “Безсмертні”
Автор – Ганна Дудка

Споріднені сторінки:

Ашхен Ще складних не втямить фраз, Ще Ашхен не зна причини, Що Вкраїна і Кавказ - Дві у неї батьківщини. Тато спить, тато спить... Всім Ашхен тихен...
Грибак Стечуть меди з духмяної вощини І стане ліс, як сонечко, рудий. У лісі таїна: в кущах ліщини Під листям, у траві ростуть гриби. І прийде чолов...
Ялинка У століття техніки і атома, Коли світ у космос заглядав, "Я за рідний Голишів стоятиму", - Вирішив - і гайда на Майдан. Чоловік простий, яког...
Очі твої – судді У нього ще не виросли і вуса. Ще зовсім хлопчик – світлий, білолиций… Пробач нас, друже, юний білорусе, За наглу смерть на вулицях столиці. З...
За Український Прапор Не дай, Боже, чекати на звістку, Де реве озвіріла юрба. Людолови на вулицях міста, Що зросли на чужинських хлібах. Йдуть, винюхують слід, ніби...

Помітили помилку в тексті? Будь ласка, повідомте про це! Просто виділіть фрагмент із помилкою та натисніть Ctrl+Enter.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

Google+