Ашхен

Ще складних не втямить фраз,
Ще Ашхен не зна причини,
Що Вкраїна і Кавказ –
Дві у неї батьківщини.
Тато спить, тато спить…
Всім Ашхен тихенько каже…
В нього рана не болить –
Мама в небі перев’яже…

Вірменія! Там небо – як топаз,
Де на вершинах сніг і прохолода…
Приїхав на Майдан – і став “Кавказ”,
Бо гідний син великого народу.

Та навіть трьох! Вкраїна – рідний дім,
Все пережито, мов було учора.
Із поглядом орлиним він, а втім,
Для друзів завжди був він просто Жора.

Носив бруківку, в гурті їв куліш,
І на посту він мерз, як побратими.
Коли за правду в натовпі стоїш,
З бажаннями і мріями простими,

То зігрівають слово й похвала,
То бачиш світло в далях темно-синіх
Він мріяв, щоб хоч донечка жила
У європейській сонячній країні.

Не мав достатку – та була любов,
І стала й Україна – рідна мати.
І так розпорядився, мабуть, Бог,
Що довелось правду захищати.

А коли впав вірменин Нігоян,
Ніщо вже не змогло його спинити.
Герої завжди гинули від ран,
Щоб потім вічно для нащадків жити.

…Тато спить, тато спить…
Всім Ашхен тихенько каже…
В нього рана не болить –
Мама в небі перев’яже…

Із циклу поезій “Безсмертні”
Автор – Ганна Дудка