Сторінки з позначкою ““Безсмертні””

У нього ще не виросли і вуса. Ще зовсім хлопчик – світлий, білолиций… Пробач нас, друже, юний білорусе, За наглу смерть на вулицях столиці. За підлий...

Колись були б гучні овації, І сцена, й квіти, і гастролі. Та не дописано абзацу Найпершої складної ролі. Як пролунав найперший вистріл, То серце рвалося...

До чого доторкнеться, те й росте, І огірки плетуться аж до неба, В житті у нього правило просте - Для всіх прожити - й трошечки для себе. Тому й земля йому...

Нащадки кошового отамана Не осоромлять Україну й Січ, Коли ж держава – мов суцільна рана, Уся із боротьби і протиріч. Кость Гордієнко став на бік Мазепи...

На грудях ридав Че Гевара, Стривожений весь Кременчук. Таж Беркут – неначе татари! Ті кадри – аж душу печуть! Несли по Грушевського воїна, Немов у жахливому...

На Майдані – проста вечеря, Всі тут – друзі, усі – рідня. Десь там – Турка, Вінець, Кичера, Гори Шименка й Осовня. Його прапор був скрізь помітний, «Турка»...

Снігу плавились кучугури, Дим їдкий гриз холодні стіни. Сходив в небо вже шостий Гурик, Що боровся за Україну. А на нього моря чекали, А не щупальця...

На 20-ій сторінці… Далі – аркуші чисті. Ще калинові грона з-під руки ожили б. Чистоту закривавив несподіваний вистріл. І налякані сосни учепились за глиб...

На Майдані дерева у інеї, Всіх жене у підземку зима. Стала перша останньою лінія. Ліній безліч. Устима – нема. Навіть небо, здавалось, заплакало...

Пташки – і ті летять до рідних гнізд. Отак і він – навідався у лютому. І був якийсь бентежний той приїзд, Вся ж до екранів Фурманка прикута. Зізнавсь...