Мене дух правди кликав у столицю

Присвята Роману Сенику

Опубліковано в Проза і поезія | Позначено:

Мене дух правди кликав у столицю

Мене дух правди кликав у столицю,
Я рвався кожен день, як птах щораз,
Щоб захистити рідний край, світлицю
І небо синє в неспокійний час.

Боровсь за мир і спокій в Україні.
Сила ворожа в наступи ішла
І люди падали від куль, невинні.
Тяжка недоля горе принесла.

Я став у бій без зброї, за Вітчизну,
Один лиш прапор й палиця в руках.
Я відбивавсь, щоб брат мій не загинув
З молитвою у серці й на устах.

Куля бандитська в груди поранила,
Я впав на землю – був іще живим,
Та біль, мов жар – все тіло оповила.
А жити хотілось, під небом святим…

І рятували лікарі найкращі,
Вливали кров мені брати, сини,
Сили здавали – це було найважче.
Я розумів – боролися вони.

І навіть руку стріляну спасали,
Надія ще жевріла на життя.
Сестра мене ще духом піднімала
І вірила – прийде моя весна.

На жаль, чорна година не барилась –
І села облетіла і міста,
А мати чайкою угору билась,
Мов рання хвиля сивого Дніпра.

Героєм став із «Сотнею» у небі,
Герої не вмирають, а живуть!
Життя віддав за мене і за тебе,
За України – світлу і щасливу путь!

Автор: Анна Синицька

RelatedPost

Помітили помилку в тексті? Будь ласка, повідомте про це! Просто виділіть фрагмент із помилкою та натисніть Ctrl+Enter.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

Google+