Мене дух правди кликав у столицю

Опубліковано в Присвята | Позначено: ,

Мене дух правди кликав у столицю

Мене дух правди кликав у столицю,
Я рвався кожен день, як птах щораз,
Щоб захистити рідний край, світлицю
І небо синє в неспокійний час.

Боровсь за мир і спокій в Україні.
Сила ворожа в наступи ішла
І люди падали від куль, невинні.
Тяжка недоля горе принесла.

Я став у бій без зброї, за Вітчизну,
Один лиш прапор й палиця в руках.
Я відбивавсь, щоб брат мій не загинув
З молитвою у серці й на устах.

Куля бандитська в груди поранила,
Я впав на землю – був іще живим,
Та біль, мов жар – все тіло оповила.
А жити хотілось, під небом святим…

І рятували лікарі найкращі,
Вливали кров мені брати, сини,
Сили здавали – це було найважче.
Я розумів – боролися вони.

І навіть руку стріляну спасали,
Надія ще жевріла на життя.
Сестра мене ще духом піднімала
І вірила – прийде моя весна.

На жаль, чорна година не барилась –
І села облетіла і міста,
А мати чайкою угору билась,
Мов рання хвиля сивого Дніпра.

Героєм став із «Сотнею» у небі,
Герої не вмирають, а живуть!
Життя віддав за мене і за тебе,
За України – світлу і щасливу путь!

Автор: Анна Синицька

Присвячене Роману Сенику

Споріднені та схожі сторінки:

Прапороносець - Не їдь туди, нехай якось без тебе… Я бачила в новинах: Київ у вогні. - Не можу, мамо. Прапор аж до неба Підніму на своїй знедоленій землі. ...
Мамо, я – екстреміст! Мамо, я - екстреміст, Нас вчора травили газом, Та я не боявся впасти - У мене тепер є вісь. Мамо, я - екстреміст! Бо брат мій, що прагнув в...
Першому з Небесної Сотні Ти бачиш, Сергію, світає, Майдан прокидається вже. Чи встиг долетіть ти до раю, Де війн не буває й пожеж? Бо тут у нас пекло, Серьожо, Б’ют...
Google+