Турківський прапороносець

На Майдані – проста вечеря,
Всі тут – друзі, усі – рідня.
Десь там – Турка, Вінець, Кичера,
Гори Шименка й Осовня.

Його прапор був скрізь помітний,
«Турка» – бачили звіддалік.
З усіма був такий привітний
Добрий бойківський чоловік.

Врятував він якось дівчатко,
Як було йому вісім літ,
Що каталося на санчатах
Та й скотилось в ріку, під лід.

Чоловік – захисник родини –
Зроду істину знав просту.
Тож із прапором він щоднини
Чатував на своїм посту.

У селі підіймав він прапор –
Це для нього не шмат полотна.
Виникають Майдани не раптом –
Україна у нас одна!

Миротворцю огидні війни,
Його кредо – це гідність, честь.
Куля вдарила бронебійна
І пробила йому плече.

Снайпер цілився. Підло. З вікон,
Із дахів, розігнавши птиць.
Руки вбивці – в крові по лікоть.
В мирнім місті шукав бійниць…

В день Соборності плаче досі
У скорботі Яворів увесь.
А Турківський прапороносець
Усміхається всім з небес.

Із циклу поезій “Безсмертні”
Автор – Ганна Дудка