Нерозказана історія про Майдан 20.02.2014 і «Блакитну каску» Небесної Сотні

Опубліковано в Спогади | Позначено: , ,

Нерозказана історія про Майдан 20.02.2014 і «Блакитну каску» Небесної Сотні

Це історія 22-річної дівчини Аліни Вяткіної – тактичного медика, неофіційного ветерана, студентки, учасниці подій на Майдані. Аліна розповідає про свого близького друга, якого вона втратила на Майдані — відомого багатьом, Устима Голоднюка. Її очима ми можемо подивитись події 20 лютого. Одразу після школи дівчина набула неабиякого життєвого досвіду: на Майдані і в АТО.

«В університеті мене називали білою вороною. Я після нічних чергувань приходила і засинала на парах. Інколи від мене шинами пахло. І вони так на мене дивились – у вас все одно нічого не вийде…»

«У мене на Майдані загинув близький друг. Це відомий хлопець. «Блакитна каска» Небесної сотні. Устим Голоднюк. Ми познайомились на Майдані 24 листопада. Це дуже світла історія. Я дивилась, як збирається Антимайдан під «Двома гусями», йшов дощ. До мене підходить такий високий хлопець, він посміхався. Пропонує мені чай, каву, каже, щоб я не мерзла, каже, що все буде добре, щоб я не плакала. Пропонує дощовик і прийти на Стелу за чаєм. Я стояла просто серед натовпу. Я не взяла дощовик, але у нас були прекрасні три місяці.

Ходили ніби то в розвідку в Маріїнський парк по ночах. За ці три місяці ми стали дуже близькі.

В саму цю ніч з 19 на 20 ми ходили вдвох по Майдану, намагались допомогти якось комусь, а потім я вклала його спати в Глобусі, бо там були наші спільні друзі. Мені місця не вистачило і я пішла спати в КМДА. Бо наш намет під Стелою згорів на той момент.я не змогла заснути. це був 6 поверх і я боялась що спалять КМДА так само як Профспілки. Постійно бігали люди, кричали «Штурм! Штурм!». Біля 8 ранку я почала спускатись вниз по сходах, бо всі збігали, і застрягла на 1 поверсі, бо наштовхнулась на хлопця із роздробленим кулею коліном. Я лишилась, то бинтувати вийшла напевно через годину»

«Я пішла до Стели, вже нічого не стріляло і не вибухало.. на автоматі почала гортати новини. Дивлюсь – список розстріляних на Інститутській. Знаходжу там ім’я Устима, починаю шукати наших, кажу, Устим загинув, мені ніхто не вірить…»

«Пам’ятаю, як його привезли, і я розуміла мозком, що я маю плакати. Але не могла плакати»

«Я йшла після цього вверх по Інститутській. Їхали хлопці на великих машинах. Всі кричали «Ура!», ми перемогли!», для мене це було якось дивно, мабуть намагалась якось блокувати свій біль. І ми поїхали додому і я почала відмивати волосся. Дуже добре пам’ята’ю, як я мила волосся, я разів 5 його мила і постійно текла чорна вода»

«Два роки я виплакувала ту ситуацію. Тільки зараз вперше за три з половиною року я змогла поїхати до нього на могилу»

Джерело інформації – Громадське радіо

Споріднені та схожі сторінки:

Мій Майдан: Івона Костина Івона Костина - дівчина-активістка Майдану - ділиться своїми відчуттями, розповідає про свою участь в Революції Гідності, про Героя Небесної Сотні Уст...
Мій Майдан: Сергій Мерчук Сергій Мерчук, бунчужний 35-ї сотні Самооборони Майдану "Волинська січ", розповідає про Майдан та про своїх загиблих побратимів – Героїв Небесної Сотн...
Мій Майдан: Володимир Пастушок... Володимир Пастушок, сотник "Волинської січі", розповідає про буремні дні Майдану та про останні хвилини життя своїх побратимів – Героїв Небесної Сотні...
Google+