Отаман

Опубліковано в Проза і поезія | Позначено: ,

Отаман

А було Водохреще в отамана путнє,
Бо кийки на спині будуть незабутні.
Він бродив між куренів, затишних наметів,
Був уже охрещений щедро з водомета.

Відбувався жартами: «Трохи окропили!”
Для борні десь бралася і воля, і сила.
Отамане галицький, про козацький звичай,
Розкажи, й засвітяться вірою обличчя.

Чуйний, добрий лікар був з того отамана,
Лікував застуди він і найперші рани.
Зілля він запарював, готував мікстури,
А на молодь дивиться – тільки брови хмурить!

Скільки тої мудрості у людей з народу,
Є секретів тисячі в матінки- природи.
Вечорами довгими з хлопцями помріє,
Щоб були вшановані Стрільці Січовії.

Щоб достойний подвигу ще й музей відкрити,
Щоб нащадки вчилися волю боронити.
Як могло так статися, (аж на серці камінь!),
Що у День Соборності вітали кийками!

Бите-переламане було дуже тіло,
Та найбільш душа його вражена боліла.
Отамане галицький, гостюєш у Бога,
Вилікує ж душу твою тільки перемога!

Із циклу поезій “Безсмертні”
Автор – Ганна Дудка

RelatedPost

Помітили помилку в тексті? Будь ласка, повідомте про це! Просто виділіть фрагмент із помилкою та натисніть Ctrl+Enter.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

Google+