Відгомін Трої

Опубліковано в Проза і поезія | Позначено: ,

Відгомін Трої

Присвята Антоніні Дворянець

Немає в Україні в нас вулканів,
У нас і землетрус – то дивина.
Тільки Чорнобиль – злодій невблаганний,
У квітні випив чорного вина,

І вкрав домівки, цезієм посипав,
І вкрав любов із калинових снів.
Та ми ж пелазги – звикли гнізда вити
І йти вперед – нехай і по стерні.

Осіли. Бровари – то теж удома.
Полісся ж рідне – там, де чорна тінь.
І тільки навесні тривожить спомин,
Як нагадає про минуле дзвін.

У нас як лихо – тільки рукотворне,
І смерчі в нас – у заздрісних серцях.
І біле в нас – це біле, а не чорне,
Якщо боротись – то вже до кінця.

Герої в світ нам послані не раптом,
Вони із добрих зерен, як жита!
І там, де був безсилий навіть атом,
Упоравсь беркут – і відняв життя.

Судилося пройти усі майдани:
Як топчуть гідність – то таки біда!
Мов на роботу, тільки сонце встане,
Одразу вирушала на Майдан!

“Я жінка! Хто ж на мене здійме руку?
Майдан же мирний – все співають Гімн!”‘
Яка ж то доля їй плекала муку,
І хто ростив убивць і ворогів?

Та вже втомились люди і співати,
Щоночі штурму ждали, мов орду…
“Усіх же не посадять нас за грати!”
Найсміливіші – в першому ряду.

Побачила: з кийками – на дитину!
Нехай дорослу, але як же б’ють!!!
Враз кинулась – вона його зупинить!
Але на неї градом – дика лють.

Сховатись ніде. Тільки барикади.
І натовп розгубився – хто куди!
Чия вина? Диявола чи влади?
Чи знайдуть згодом витоки біди?

На барикади знівечене тіло
Упало. Чи болять серця столиць?
І так колись Пріам просив Ахілла,
Щоб сина поховати віддали.

Ті незворушні і байдужі лиця,
Той страх, що культивований роки!
Була зима. І плакала столиця,
І дим із шин клубочився гіркий…

Увечері, як зорі теплий усміх
Ховають і поблимують з-під вій,
Одну онука знайде: “То бабуся,
Я їй цілунок посилаю свій!”

Із циклу поезій “Безсмертні”
Автор – Ганна Дудка

Споріднені та схожі сторінки:

Восьмий Присвята Максиму Горошишину Він восьмим був. Але спитай-но матір: Котрого пальця вріж - той і болить. Так склалося: то дім, то інтернати, Та й...
Одеса – Київ Присвята Віктору Чернецю Одеса - Київ, Київ - Одеса, Обабіч траси, обабіч весен. Обабіч сонця - громи і зливи, Нема безстрашних, та є сміливі!...
Квітковий годинник Присвята Івану Тарасюку О Луцький замок! О краса і сила, Історії скарби, її могуть. Циганка хлопця раптом зупинила: "Ти бережи себе, дитино, теб...
На чумацьких шляхах Присвята Олександру Капіносу На чумацьких шляхах шелестять тільки трави шовкові, Озивається Хортиця, чайка на хвилю сіда. Чиєсь щастя ховають з...
Спинися, мить! Присвята В’ячеславу Веремію Про таких кажуть: "Жити не вміє!" Про таких скажуть: "Ет, диваки!" Неспокійних часів Веремія... Хліб медійника часом...
Google+