Побратими

Опубліковано в Проза і поезія | Позначено: ,

Побратими

Присвята Олександру Балюку

Вкраїнська доля – вічні заробітки.
Москва, Тюмень, Варшава, Вроцлав, Рим.
А лихо не приходить із “нізвідки”,
Бо на Донбас націлилось і Крим!

Воно пастки понаставляло мові,
Воно вповзло у голови й серця.
Майдан збирали не гучні промови,
А споконвічний біль, що ніби цвях…

І слід кривавий, хоч і незалежні…
І наймити, хоч є земля свята.
Неначе і майстри усі, й не лежні,
А все будують – тільки по світах.

І так ламались долі, мрії, плани,
І жорна перемелювали рід.
Те невластиве українцям – клани,
Немов бур’ян, що виполоти слід.

З Москви приїхав. Мав би відпочити.
Аж тут таке затіялося в нас!
Невдовзі сорок. І хотілось жити,
І щоб розквітла рідна сторона.

А коли в груди вдарило зненацька,
Коли підступно беркут наступав.
Душа боролась, бо таки ж козацька! –
Він рятував товариша, що впав.

І на морозі жевріли софіти,
Пливли дерева, ніби в молоці.
Дзвонив намарне, чи волав до світу,
Чийсь телефон, затиснутий в руці.

І затихали стогони і зойки,
Була консерваторія німа.
Струсило небо зорі з парасольки,
А люди так… були – і враз нема.

Немов їм сили хто в ту мить потроїв
(Таке буває, іноді, як б’ють).
Навіки приєднатись до Героїв –
То доля тільки обраних, мабуть.

Із циклу поезій “Безсмертні”
Автор – Ганна Дудка

Споріднені та схожі сторінки:

Очі твої – судді Присвята Михайлу Жизневському У нього ще не виросли і вуса. Ще зовсім хлопчик – світлий, білолиций… Пробач нас, друже, юний білорусе, За наглу ...
Єдина роль Присвята Сергію Нігояну Колись були б гучні овації, І сцена, й квіти, і гастролі. Та не дописано абзацу Найпершої складної ролі. Як пролунав ...
На мосту закоханих Присвята Анатолію Корнееву До чого доторкнеться, те й росте, І огірки плетуться аж до неба, В житті у нього правило просте - Для всіх прожити ...
Нащадок кошового Присвята Андрію Саєнку Нащадки кошового отамана Не осоромлять Україну й Січ, Коли ж держава – мов суцільна рана, Уся із боротьби і протиріч. ...
Сум Че Гевари Присвята Ігорю Сердюку На грудях ридав Че Гевара, Стривожений весь Кременчук. Таж Беркут – неначе татари! Ті кадри – аж душу печуть! Несли по...

Помітили помилку в тексті? Будь ласка, повідомте про це! Просто виділіть фрагмент із помилкою та натисніть Ctrl+Enter.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

Google+