Першому з Небесної Сотні

Ти бачиш, Сергію, світає,
Майдан прокидається вже.
Чи встиг долетіть ти до раю,
Де війн не буває й пожеж?

Бо тут у нас пекло, Серьожо,
Б’ють кулі підступно згори,
Прицільно і влучно. Це, схоже,
Вступили у бій снайпери.

Між пеклом, Сергійку, і раєм
Така бува відстань мала!
І, мабуть, Господь один знає,
Які нам судились діла.

Шляхи ми самі обираєм:
Рабами чи вільними буть,
Чи йти за свободу, за гідність – до краю,
Чи, очі сховавши, назад повернуть.

Про нас будуть люди судити по вчинках,
Але не забудуть ніколи Майдан,
Як з нього здіймались до Вічності, синку,
Щоб вивільнить душі свої від кайдан!

Ступивши сміливо на шлях незворотній,
Не кажучи зайвих і жалісних слів,
Ти першим з всієї Небесної Сотні
З Майдану
У Вічність
Злетів!

Між пеклом, Герою, і раєм
Завжди була відстань мала.
Майдан вже затих. Не стріляють …
Але і не меншає зла.

Стріляють у іншому місці сьогодні,
У іншому місці сьогодні горить,
А в небі чатує НЕБЕСНАЯ СОТНЯ,
І дивиться пильно на нас всіх згори –

Чи ж стали, бодай, розумнішими люди,
Чи правильний вибір зуміли зробить?
Лишаться рабами, чи вільними будуть,
І будуть в країні оновленій жить?!

Автор вірша: Анатолій Антоненко
Автор ілюстрації: Руслан Коломієць