Єдина роль

Опубліковано в Проза і поезія | Позначено: ,

Єдина роль

Колись були б гучні овації,
І сцена, й квіти, і гастролі.
Та не дописано абзацу
Найпершої складної ролі.

Як пролунав найперший вистріл,
То серце рвалося до бою.
Хоч у душі він був артистом,
Та на Майдані був собою.

Де острівець знайти спокійний?
Зло – всюдисуще, стоголове,
То там, то там жорстокі війни
Виходять на всесвітні лови.

Аплодисменти вщухли… Тихо…
І впали гільзами ідеї.
Ну що ж ти, друже? Твій же вихід,
Кавказький славний Прометею!

Із циклу поезій “Безсмертні”
Автор – Ганна Дудка

RelatedPost

Помітили помилку в тексті? Будь ласка, повідомте про це! Просто виділіть фрагмент із помилкою та натисніть Ctrl+Enter.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

Google+