Чернявський Дмитро Олександрович

5 березня 1992 – 13 березня 2014
Чернявський Дмитро Олександрович

Дмитро Чернявський: Життєпис

Дмитро Чернявський народився і виріс у селищі Артемівське Артемівського району Донецької області. Був він єдиним сином у своїх батьків. Родина хлопця не належала до числа заможних – батько Дмитра працював на заводі, а мама була інвалідом 3-ї групи. Початкову освіту хлопець здобув у Артемівській середній загальноосвітній школі № 18, де навчався з 1999 по 2009 рік. Вже тоді, в юному віці, проявились перші здібності Дмитра: він дуже любив історію, три роки поспіль на обласній олімпіаді з цього предмету він займав друге місце, а його дані було занесено до інформаційного банку обдарованих дітей Донеччини. Як розповіла мати хлопця, ЗНО з історії він здав на 200 балів із 200 можливих.

Маючи схильність до вивчення історії, хлопець спочатку збирався поступати на історичний факультет університету. Але потім вирішив, що економічна освіта буде кориснішою, тому, перебравшись до міста Донецька, продовжив своє навчання на обліково-фінансовому факультеті Донецького національного університету за спеціальністю “Облік і аудит”. Закінчивши його у 2013 році та здобувши освітньо-кваліфікаційний рівень “бакалавр”, поступив до магістратури економічного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка на заочну форму навчання.

В житті Дмитро був дуже добрий і щирий, а за своєю вдачею – тихою людиною, яка не здатна когось скривдити. Дуже любив маленьких дітей – йому завжди подобалось з ними гратися. Подорожі Україною були іще одним із його захоплень: він часто відвідував етнофестивалі в Західній Україні, здійснював туристичні поїздки з наметом на Азовське море та ще багато нових цікавих подорожей були у нього в планах на майбутнє… Дмитро взагалі був цікавою людиною, з котрою можна було годинами спілкуватися на різні теми. А ще він був мрійником, котрий просто хотів нормально жити у своїй власній країні.

Дмитрові Чернявському були близькими ідеї українського націоналізму. Це спонукало хлопця у жовтні 2010 року вступити до лав Всеукраїнського об’єднання “Свобода”, а вже в березні 2011 року його було призначено керівником прес-служби Донецького міського осередку партії. З березня 2013 року він – керівник прес-служби Донецького обласного осередку “Свободи”. На цих посадах хлопець займався організацією культурницьких акцій: покладання квітів до пам’ятників, ходи з українськими прапорами тощо. А коли пізньої осені 2013 року розпочалась Революція гідності в Україні, він став її активним учасником.

Обставини загибелі Героя

13 березня 2014 року в місті Донецьку відбувалась акція «За єдину Україну», на яку прийшли близько тисячі українських патріотів. Вони зібрались на площі міста, щоб своєю присутністю висловитись за територіальну цілісність держави України. Розуміючи можливу небезпеку для учасників акції з боку вороже налаштованих проросійських сил, організатори з числа добровольців сформували охорону для учасників цього проукраїнського мітингу. Дмитро Чернявський був одним з перших, хто зголосився стати в ряди охоронців.

В той самий час представники проросійських сепаратистських організацій в кількості, що не перевищувала 500 осіб, зібрались на свій антиукраїнський мітинг з протилежного боку площі. Два опонуючі табори розділяв кордон міліції. Але це зовсім не перешкоджало сепаратистам, в намаганні спровокувати конфлікт, кидати в мирних українців шумові гранати, димові шашки, пляшки з водою. Провокатори всіляко виказували свою неповагу до державних символів України, а, окрім того, ще й освистали гімн місцевого донецького футбольного клубу «Шахтар». Очевидно, що жоден з жителів Донецька не зневажив би так свою улюблену футбольну команду. Отже, тими провокаторами, скоріш за все, були навмисно привезені найманці-гопники із депресивних містечок Донеччини та ’’гастролери’’ з території сусідньої ворожої держави Росії.

Коли акція на підтримку України закінчилась, активісти самооборони забезпечували прикриття для відходу мирних демонстрантів. В цей час юрба агресивних проросійських молодиків оточила охоронців мітингу. Намагаючись уникнути сутички, хлопцям довелося зайти в міліцейський автобус. Але нападники розбили вікна в автобусі й почали кидати всередину димові шашки та пускати сльозогінний газ.

Задихаючись в неймовірній тисняві від диму та газу, люди змушені були вийти з автобуса. Розлючений натовп сепаратистів став вимагати від хлопців стати на коліна, але жоден зі свободівців не скорився. Тоді в них полетіло каміння та шумові гранати. Розпочалась рукопашна бійка активістів Майдану з озброєними проросійськими бандитами. Десятки постраждалих в цей день були доставлені до лікарень з черепно-мозковими травмами різного ступеню тяжкості, а троє людей загинули в тій страшній сутичці. Одним із загиблих від отриманого важкого ножового поранення був Дмитро Чернявський.

Прощання з Дмитром Чернявським

Поховали Героя в місті Донецьку. Залишив маму Людмилу та батька.

Дмитру Чернявському було 22 роки…

Вшанування пам’яті Героя

Дошка пам

Дошка пам’яті Дмитру Чернявському

7 травня 2015 року в селищі Артемівське Донецької області на будівлі середньої загальноосвітньої школи № 18, в котрій колись навчався хлопець, було відкрито дошку пам’яті Героя Небесної сотні, Героя України Дмитра Чернявського. Кошти на її виготовлення та встановлення зібрали небайдужі співвітчизники, а в розробці зовнішнього виду дошки взяла участь мама Героя.

Нагороди та відзнаки

Золота Зірка Героя України

За громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народу, виявлені під час Революції гідності, Указом Президента України № 94/2015 від 20 лютого 2015 року Дмитру Чернявському було присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена “Золота Зірка” (посмертно).

Медаль за жертовність і любов до України

5 липня 2015 року патріарх УПЦ КП Філарет нагородив Героя почесною медаллю “За жертовність і любов до України” (посмертно).

Грамотою Верховного архієпископа Києво-Галицького Святослава

8 травня 2016 року, під час Служби Божої в соборі Святого Юра у Львові, подвиг Героя було відзначено Грамотою Верховного архієпископа Києво-Галицького Святослава (посмертно).

Google+