Тисяча тюльпанів

Опубліковано в Проза і поезія | Позначено: ,

Тисяча тюльпанів

Майстри складали пишні ікебани,
Які естетів будуть звеселять.
А мати садить тисячу тюльпанів
Навколішки. Для свого Василя.

Кровиночки. Лелеки так барились –
Всі очі прогляділа – десять літ.
Жаданий день – тоді з’явились крила,
Коли нове життя прийшло у світ.

Тюльпан зростає швидко з цибулини,
За рік чи два – красиво зацвіте.
Але непросто виростить дитину,
Ще й виплекати серце золоте.

Він ріс ласкавим, чемним – справжня втіха.
Господь – у серці, небо – у очах,
Надійність, завжди стримана і тиха ,
У дужчого синівського плеча.

Вони ж такі! Це Прохорівська сотня !
З мандрівок стільки вражень – аж горів!
Звертались люди – не відмовить жодному,
Скількох людей теплом своїм зігрів!

А тут Майдан – від краю і до краю!
Носив він ліки, всім допомагав.
“Рабів до раю, мамо, не пускають”,-
Повторював глибокі він слова.

Тюльпани квітнуть – келихи глибокі.
Купаються в них бджоли і джмелі.
Рахує мати “до” і “після” роки…
Такі, мабуть, безсмертні Василі.

Його тоді так люто катували,
Вгризались кулі в тіло молоде.
Ці 33. Ісуса вік. Так мало!
Тяжкий той хрест. І мученицький день.

Мов неофіти. “Сину, подивися!-
Добро рятує людство, а не мста”.
На схилі мати висадить іриси –
Жовто-блакитний український стяг.

І Прохорівська сотня, і Небесна –
то наша слава й незнищенна суть.
І тисячу тюльпанів будять весни,
Вони на радість знову зацвітуть!

Із циклу поезій “Безсмертні”
Автор – Ганна Дудка

Споріднені сторінки:

Восьмий Він восьмим був. Але спитай-но матір: Котрого пальця вріж - той і болить. Так склалося: то дім, то інтернати, Та й не одні у бідності жили. ...
За Український Прапор Не дай, Боже, чекати на звістку, Де реве озвіріла юрба. Людолови на вулицях міста, Що зросли на чужинських хлібах. Йдуть, винюхують слід, ніби...
Будівничий Золотого століття Усміхненим відчиняться всі двері, Навіть коли десь ключник задрімав. Дослідження складних доріг імперій, Історії, де різні імена, - Це ж так ...
Будівничий Заплутано. І де насправді зрада? І маски до облич мов приросли. Чекаємо, що зробить хтось порядок, А хтось приходить - і душа болить... Мен...
Ашхен Ще складних не втямить фраз, Ще Ашхен не зна причини, Що Вкраїна і Кавказ - Дві у неї батьківщини. Тато спить, тато спить... Всім Ашхен тихен...

Помітили помилку в тексті? Будь ласка, повідомте про це! Просто виділіть фрагмент із помилкою та натисніть Ctrl+Enter.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

Google+