Друг Крук

Опубліковано в Проза і поезія | Позначено: ,

Друг Крук

Присвята Василю Мойсею

У Ворона чорні крила,
А кров червона у Ворона!
У прапорі – стільки сили,
Коли він червоно-чорний.

Блискуча рілля з-під плуга
І кров у пелюстках маків.
Там темна мільйонів туга
І голоду чорні знаки.

УПА там сліди криваві
Криївок вологий подих.
У прапорі – наша слава
І пам’ять гірка народу.

Друг Крук не ховався за спини,
У нього в душі – скрижалі,
Бо душу пекли світлини
Із давніх газет, журналів.

Де тисячі у катівнях
Пізнали принади “раю”,
Пекельна страшна Биківня, –
Трагедія нашого краю.

Казали йому: облиш-но,
Он молодь біжить на танці!
А хлопця тягнуло в гори,
Пройтися слідами повстанців.

Хоча б зачерпнути пригорщу
Отого великого духу!
А світ – це борня й інтриги,
Це сотня пожеж роздмуханих!

Йому не давали спати
Героїв забутих скити.
Як солодко, як над плато
Прапор жовто- блакитніє.

Він знав, що покірність, острах
Можна вибити клином.
Тому був постійним гостем,
Де гори і полонини.

Родину його по світу
Погнала нужда одвічна.
А Круку – щоб вільний вітер,
Та мрія й рюкзак заплічний.

Майдан – то його епоха,
То мрія про світлі зміни.
Він може й боявся… Трохи…
Та в Крука душа орлина.

З благеньким щитом, а воїн,
В тонкому бронежилеті,
Залишиться тільки спомин
І усмішка на портреті.

Він вмовк, та слова не вмовкли –
Вершина життєвої суті:
“Краще померти вовком
Ніж псом у світі бути!”

Із циклу поезій “Безсмертні”
Автор – Ганна Дудка

Споріднені та схожі сторінки:

Очі твої – судді Присвята Михайлу Жизневському У нього ще не виросли і вуса. Ще зовсім хлопчик – світлий, білолиций… Пробач нас, друже, юний білорусе, За наглу ...
Єдина роль Присвята Сергію Нігояну Колись були б гучні овації, І сцена, й квіти, і гастролі. Та не дописано абзацу Найпершої складної ролі. Як пролунав ...
На мосту закоханих Присвята Анатолію Корнееву До чого доторкнеться, те й росте, І огірки плетуться аж до неба, В житті у нього правило просте - Для всіх прожити ...
Нащадок кошового Присвята Андрію Саєнку Нащадки кошового отамана Не осоромлять Україну й Січ, Коли ж держава – мов суцільна рана, Уся із боротьби і протиріч. ...
Сум Че Гевари Присвята Ігорю Сердюку На грудях ридав Че Гевара, Стривожений весь Кременчук. Таж Беркут – неначе татари! Ті кадри – аж душу печуть! Несли по...

Помітили помилку в тексті? Будь ласка, повідомте про це! Просто виділіть фрагмент із помилкою та натисніть Ctrl+Enter.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

Google+