Хресна дорога

Опубліковано в Проза і поезія | Позначено: ,

Хресна дорога

Присвята Віталію Коцюбі

Хресна дорога, дорога хресна,
Мати читала, і плакав хлопчик.
Все перепитував: “Чи ж воскресне?
Ти ж порятуй свого Сина, Отче!”

Так йому гірко було, малому,
Чом же байдужі навколо люди?
Через роки пронесе він спомин, –
Усмішки тінь на вустах Іуди,

Підступ і зрада, вінок терновий…
Хрест на плечах, і той біль, і спрага …
Правда у кожному Божому слові,
Стати за правду – також відвага!

Поруч є зло – та борня одвічна!
І поки мати читала повість,
Обшир у серці ставав космічним,
Вистраждав муки і він Христові.

А як підріс, то краса відкрилась
Світу, що зітканий із любові.
Тож відчував часом власні крила,
З доброго помислу – добре й слово.

А коли юність сипнула квітом,
йшов до зупинки, мов одержимий,
Щоби побачить єдину у світі,
Ту, що назвати хотів “дружина”.

Хресна дорога, дорога хресна…
Їй пелюстками дорогу встеле!
Їй він закличе розкішні весни,
Щастя у домі – щоб аж до стелі!

Щоб тягарем не ставали роки,
Щоб у коханні – і будні, й свято!
Дітки зростали у них нівроку,
Тільки, буває, важко крилатим.

Гнали по світу ті заробітки,
Вічні нестатки – вкраїнцям звичні.
Хоч не в багатстві – ніхто не бідкавсь ,
Адже у серці – обшир космічний.

А про Майдан не сказав дружині…
Не відпустила б нізащо у світі.
Благословив тільки батько сина,
Все говорив: “Бережіться, діти!”

Він же без каски, без зброї, просто..,
Та Інститутська – Голгофа віку.
Тут він не плакав – і раптом постріл…
Хрест він доніс – і упав без крику,

Там він між сотнею – не наодинці,
Хай же сумління з’їдає ката.
Десь на небесній якійсь зупинці
Буде кохану свою чекати!

Із циклу поезій “Безсмертні”
Автор – Ганна Дудка

Споріднені та схожі сторінки:

Очі твої – судді Присвята Михайлу Жизневському У нього ще не виросли і вуса. Ще зовсім хлопчик – світлий, білолиций… Пробач нас, друже, юний білорусе, За наглу ...
Єдина роль Присвята Сергію Нігояну Колись були б гучні овації, І сцена, й квіти, і гастролі. Та не дописано абзацу Найпершої складної ролі. Як пролунав ...
На мосту закоханих Присвята Анатолію Корнееву До чого доторкнеться, те й росте, І огірки плетуться аж до неба, В житті у нього правило просте - Для всіх прожити ...
Нащадок кошового Присвята Андрію Саєнку Нащадки кошового отамана Не осоромлять Україну й Січ, Коли ж держава – мов суцільна рана, Уся із боротьби і протиріч. ...
Сум Че Гевари Присвята Ігорю Сердюку На грудях ридав Че Гевара, Стривожений весь Кременчук. Таж Беркут – неначе татари! Ті кадри – аж душу печуть! Несли по...

Помітили помилку в тексті? Будь ласка, повідомте про це! Просто виділіть фрагмент із помилкою та натисніть Ctrl+Enter.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

Google+