Сум Че Гевари

На грудях ридав Че Гевара,
Стривожений весь Кременчук.
Таж Беркут – неначе татари!
Ті кадри – аж душу печуть!

Несли по Грушевського воїна,
Немов у жахливому сні.
І день хрипів, кров’ю напоєний,
І корчився, падав на сніг.

Мережами ширилось фото,
І холодом дихав Борей.
О воїне зранений, хто ж бо ти?
Хотілося думати – фейк.

На грудях ридав Че Гевара,-
Такого не бачив і він:
Клубочився дим понад хмари.
І Беркут. І холод. І дзвін.

Пістоль же у хлопця при боці –
Та то усього лиш тату…
Щось ніби застрягло у оці –
І світ розіллявся, мов ртуть.

Усе пронеслось за хвилину:
І дайвінг, і мандри, й хард-рок.
І світла, хороша людина
Від смерті лихої за крок.

Пірнав у такі він безодні,
Та завжди лишався живим…
І друзі 9-ї сотні.
Схилили знамено над ним.

З волю стоять до загину,
Не страшно їм снайперських куль,
Обличчям стають України,
Кого розстріляли впритул!

Настигне тих нелюдів кара,
Для бою ще вистачить сил.
У небо здіймавсь Че Гевара,
Він буде виднітись між крил.

Із циклу поезій “Безсмертні”
Автор – Ганна Дудка