Хто сильніший?

Опубліковано в Проза і поезія | Позначено: ,

Хто сильніший?

Присвята Леоніду Полянському

Колись давно, ще до подій в столиці,
Серед казок і затишних світлин,
“А хто сильніший – вовк чи, все ж, лисиця?” –
Запитував маленький іще син.

Йому хотілось бути сильним, першим,
Щоб захистити, коли прийде час!
І казку героїчну він завершив,
Щоб шлях новий для багатьох почавсь.

Мчать поїзди. Як вулики – вокзали,
І часом не замислюєшся ти,
Хто укладав важкі бетонні шпали,
Хто ремонтує колії й мости.

Хто перевірить, чи усе спокійно,
Хто день і ніч координує рух.
Є люди непомітні, наче тіні,
Та завжди є між чорно-білих смуг.

На залізниці треба бути вмілим,
Найменша хиба – то чекай біди.
Дивись: півдня – і зроблене вже діло,
Найпершим бути праглося завжди.

Коли сестричка поралась в городі,
То зупиняв: “Ану, давай-но я!”
Таких завжди любили у народі,
Бо знали, що підтримка то й твоя.

А про Майдан мовчав, не знали вдома,
Що там чергує на передовій,
І не зважав на холод та на втому,
І серед сотні Барської він свій.

Десь потяги далекі озивались,
Де шпали уляглися, мов літа.
Тоді гули, як вулики, вокзали,
А хтось у небеса уже злітав.

Відплакали дощі, минають зими,
І на церквах позеленіла мідь,
І запитання вогник незгасимий:
А хто сильніший – веприк чи ведмідь?

Із циклу поезій “Безсмертні”
Автор – Ганна Дудка

Споріднені та схожі сторінки:

Очі твої – судді Присвята Михайлу Жизневському У нього ще не виросли і вуса. Ще зовсім хлопчик – світлий, білолиций… Пробач нас, друже, юний білорусе, За наглу ...
Єдина роль Присвята Сергію Нігояну Колись були б гучні овації, І сцена, й квіти, і гастролі. Та не дописано абзацу Найпершої складної ролі. Як пролунав ...
На мосту закоханих Присвята Анатолію Корнееву До чого доторкнеться, те й росте, І огірки плетуться аж до неба, В житті у нього правило просте - Для всіх прожити ...
Нащадок кошового Присвята Андрію Саєнку Нащадки кошового отамана Не осоромлять Україну й Січ, Коли ж держава – мов суцільна рана, Уся із боротьби і протиріч. ...
Сум Че Гевари Присвята Ігорю Сердюку На грудях ридав Че Гевара, Стривожений весь Кременчук. Таж Беркут – неначе татари! Ті кадри – аж душу печуть! Несли по...

Помітили помилку в тексті? Будь ласка, повідомте про це! Просто виділіть фрагмент із помилкою та натисніть Ctrl+Enter.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

Google+