Талісман

Опубліковано в Проза і поезія | Позначено: ,

Талісман

Присвята Івану Наконечному

Ще нам, моряче, поки не до рому.
Ялинка – щогла з сотнею вітрил!
Здавалось, ну куди ж ото старому,
Чи вистачить тут вистояти сил?

Та моряки – то люди витривалі,
Вони шалені бачили шторми.
Його тут талісманом називали
У дні тієї лютої зими.

Мов буревісник. Крила в нього сизі,
А там пірати – їхня мати – ніч.
Бурульки виростали на карнизах,
І мерз Майдан, оця новітня Січ.

Щодня приходив, наче на роботу:
Такі літа – куди вже за штурвал.
Та був він просто справжнім патріотом,
Що бачив у житті дев’ятий вал,

Що вижив, коли голод смертю дихав,
Підводив синім очі дітворі,
Він пережив окупаційне лихо,
Фашистів чи не в кожному дворі.

Йому не страшно. Він життям навчений!
Від долі ж не сховатися ніде.
Та все ж поклав він паспорт до кишені.
Напевно, знав, на що тепер іде.

Доводилося часто обирати:
Життєвий вибір іноді складний:
Санкт-Петербург чи Україна-мати?
І чи поїдуть рідні разом з ним?

Своя земля – то корінь і основа,
Історії у нас такі витки,
Така дорога іноді тернова,
Що рвалися родини на шматки.

А тут же – бджоли! Де такі у світі,
А пасічники всі були в роду!
Чи є що ліпше, ніж ці бджоли й квіти,
Коли й душа купається в меду?

Та й він утрапив у столітні жорна,
Сини – по різні боки барикад.
Якщо кому на біле скажуть “чорне”,
У Києві бандерівців шука.

Він знає добре, як гірчать утрати..
Він воїн. Склав присягу недарма.
Як Гімн лунає – буде й він співати,
Іти на штурм – він разом з усіма.

Хіба ж старого битимуть наосліп?
Хіба ж у кого здійметься рука?
Та йшли назустріч, сильні і дорослі…
І смак солоний сильного кийка!

У корабля все море – то адреса,
Чи то на риф утрапили ми десь?
Він не дожив таки до світлих весен,
Його вітрила в безмірі Небес.

Із циклу поезій “Безсмертні”
Автор – Ганна Дудка

Споріднені та схожі сторінки:

Очі твої – судді Присвята Михайлу Жизневському У нього ще не виросли і вуса. Ще зовсім хлопчик – світлий, білолиций… Пробач нас, друже, юний білорусе, За наглу ...
Єдина роль Присвята Сергію Нігояну Колись були б гучні овації, І сцена, й квіти, і гастролі. Та не дописано абзацу Найпершої складної ролі. Як пролунав ...
На мосту закоханих Присвята Анатолію Корнееву До чого доторкнеться, те й росте, І огірки плетуться аж до неба, В житті у нього правило просте - Для всіх прожити ...
Нащадок кошового Присвята Андрію Саєнку Нащадки кошового отамана Не осоромлять Україну й Січ, Коли ж держава – мов суцільна рана, Уся із боротьби і протиріч. ...
Сум Че Гевари Присвята Ігорю Сердюку На грудях ридав Че Гевара, Стривожений весь Кременчук. Таж Беркут – неначе татари! Ті кадри – аж душу печуть! Несли по...

Помітили помилку в тексті? Будь ласка, повідомте про це! Просто виділіть фрагмент із помилкою та натисніть Ctrl+Enter.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

Google+