Кермо

Опубліковано в Проза і поезія | Позначено: ,

Кермо

Присвята Анатолію Нечипоренку

Котилися дороги і тривоги,
Пил осідав на темні спориші.
Якщо не засівав нічого злого,
То вже й не проросте воно в душі.

Кермо міцне, і руки мають силу,
Утримають на різних віражах.
І так, бува, всередині заквилить –
Напевно, українська то душа.

Бо є межа, бо є ота відмінність,
І не ментальність винна, певно, в тім,
Що живемо усе із знаком мінус,
І свій ніяк не впораємо дім.

Самі страждання – у піснях і думах,
Чи нас програмували на біду?
Та хай би щастя трохи, свіжий струмінь,
Щоб розбудити долю молоду!

Щоб бачити усміхнені обличчя,
І щоб така не відчувалась грань.
Немов Європа усе ближче й ближче,
А потім враз – і виросте гора.

Уже давно прогрес – і славлять Маска,
І вже машини є і без керма.
Коли спаде ота трагічна маска?
Щедрівкою ж розчулена зима!

А наші діти – все такі ж тямущі,
А наш народ до лінощів не звик.
А якщо річка де і стала вужча,
То варто лиш розчистить чагарник.

Ті мандри вчать, вони дають прозріти.
Прокинутись: прямуємо куди?
Безкриле покоління… Хай би ж діти
З тієї врешті вибрались біди.

В їзді важливо – тиснути на гальма,
Машини – це вам, люди, не вози!
Везти людей – така відповідальність,
Вести – відповідальніше в рази.

Майдан кипів. Поводирі на сцені.
Уже й кутю голодну відбули.
І розсипалась пісня на катрени,
Скрипіли гальма. Чи ж і їм болить?

Гранати рвали вечори бузкові,
І місяць – мов надламане кермо.
Не можна ж так, щоб наше рідне слово
Та вкотре знов утрапило в ярмо!

Не можна ж так, щоб лиш тужлива пісня,
Щоб прагнути кудись на чужину.
Гримлять щити проти беззбройних грізно,
Людей женуть… Лупцюють і женуть…

Чи був наказ такий, чи то диявол
Раніше оптом душі ті скупив?
По всіх провулках «Беркут» і облави,
Що аж людські тріщали черепи.

Він так і не дізнався про ті зміни,
І переможний Гімн не проспівав.
Було в житті його кермо надійне.
Він правильно і чесно кермував.

Із циклу поезій “Безсмертні”
Автор – Ганна Дудка

Споріднені сторінки:

Сім Присвята Олександру Клітинському Це сокровенне сім. Як дивний знак - Господь за тиждень впорався з роботою... ...В диму увесь Хрещатик, Прорізн...
Найміцніша броня Присвята Андрію Цепуну Барикади, пости - а учора жили, як сусіди, І одна територія, Прапор, історія, Гімн. І в родинах було, зазвичай, тихе щаст...
За Український Прапор Присвята Володимиру Рибаку Не дай, Боже, чекати на звістку, Де реве озвіріла юрба. Людолови на вулицях міста, Що зросли на чужинських хлібах. ...
Богородиця Присвята Миколі Паньківу Він заніс Богородицю в дім І голубка постукала в шибку. Ой літа - проминають так швидко, Ніби кола пливуть по воді. ...
Будівничий Золотого століття Присвята Богдану Сольчанику Усміхненим відчиняться всі двері, Навіть коли десь ключник задрімав. Дослідження складних доріг імперій, Історії, д...

Помітили помилку в тексті? Будь ласка, повідомте про це! Просто виділіть фрагмент із помилкою та натисніть Ctrl+Enter.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

Google+