Козачата

Опубліковано в Проза і поезія | Позначено: ,

Козачата

Присвята Сергію Синенку

Ми здолаємо все гуртом.
Разом ми непоборна сила.
Всі тоді «Як не я, то хто?”,
На Майдан ідучи, говорили…

Повно гнізд у Дніпрових плавнях,
Журавлям любий дух болотний.
А козацькі нащадки славні
На майдани скликають сотні.

Запоріжжя гуде, як вулик,
Кров козацька б’є люто в скроні.
Катерину ще не забули,
Можновладців високих тронів,

Хто боявся, щоб дика сила
Та не вирвалася зі степу.
Січ колись у крові втопили,
Нав’язавши кріпацтво й «скрепи”.

Біла смужка та чорна смужка, –
А вже та – розрослася в смугу
Розродилась земля «тітушками»,
Що забули козацьке «Пугу!».

Та народ, що таку мав вольницю,
Не одягне повік кайдани.
На дорогах – і не протовпиться –
Вирушають автомайдани.

І такою завзятою силою
Були люди безмежно горді,
І летіли, немов на крилах,
Посланці до аеропорту,

До в’язниці комусь на поміч:
Де займається – зразу гасять.
Чи ж то думалося про втому,
Коли буря така знялася…

Посипати голову попелом,
Урости у землю корінням.
То не «привиди Севастополя»-
То диявола темні тіні.

Пройнялося усе тривогою
Небезпека читала звіром,
Край старої, як світ, дороги
Десь машина в степу горіла!

Чорне згарище сніг притрушує,
Та козак не буває самотній.
Бо вже скоро з Майдану рушить
За ним в небо козацька сотня.

Він ні в кого не просить милості,
Він стоятиме там на чатах.
І він знає, що в нього виростуть
Волелюбні його козачата.

І проклюнуться журавлята,
Зупинити життя не можна.
Він стоятиме там на чатах,
Щоб був спокій на Запорожжі.

Із циклу поезій “Безсмертні”
Автор – Ганна Дудка

Споріднені та схожі сторінки:

Восьмий Присвята Максиму Горошишину Він восьмим був. Але спитай-но матір: Котрого пальця вріж - той і болить. Так склалося: то дім, то інтернати, Та й...
Одеса – Київ Присвята Віктору Чернецю Одеса - Київ, Київ - Одеса, Обабіч траси, обабіч весен. Обабіч сонця - громи і зливи, Нема безстрашних, та є сміливі!...
Квітковий годинник Присвята Івану Тарасюку О Луцький замок! О краса і сила, Історії скарби, її могуть. Циганка хлопця раптом зупинила: "Ти бережи себе, дитино, теб...
На чумацьких шляхах Присвята Олександру Капіносу На чумацьких шляхах шелестять тільки трави шовкові, Озивається Хортиця, чайка на хвилю сіда. Чиєсь щастя ховають з...
Спинися, мить! Присвята В’ячеславу Веремію Про таких кажуть: "Жити не вміє!" Про таких скажуть: "Ет, диваки!" Неспокійних часів Веремія... Хліб медійника часом...
Google+