Син льотчика

Опубліковано в Проза і поезія | Позначено: ,

Син льотчика

Присвята Ігорю Бачинському

Якщо є льотчик у котрій родині,
То всі хвилини зіткані з тривог.
Літак – маленька цятки на картині,
І тільки думка: “Хай боронить Бог!”

Якщо в котрій родині – офіцери,
То зроду діти знають слово “честь”.
У небесах мільйон доріг – артерій,
І тисячі прозорих перехресть.

І там людина невимовно горда:
Володар кнопок, схем, володар крил,
Рев двигуна – то золоті акорди,
Де струшують громи космічний пил.

У небі спокій. Сонце і безмежжя,
І десь внизу шаленство диких гроз.
Серед людей людина обережна:
Там рукотворних тисячі загроз.

Є випадковість. Є напевно, фатум.
Стихії, що полюють на живе!
Є мить, про неї люди кажуть “Раптом”.
І є події, модно так – “івент”.

Стихія – з нею можна б і змиритись,
Прийняти силу. Що ж, ми всі – слабкі.
Але отак – замислити і вбити,
То вибір звірів, а не вояків.

Вбиває атом. Ворог невидимий,
Вбиває горе й чорна самота.
Там, на Майдані, за стіною диму,
Стояли юні зовсім і в літах,

Стояли маркетологи й актори
Студенти, хлібороби й лікарі.
А коли Гімн співали люди хором,
Здригались перехрестя угорі.

Уже батьки за обрієм. Нікому
Не скаржився, він витримав біду.
Син льотчика! Не всидіти удома,
Коли там беркут суне по льоду.

Коли удари сиплються на плечі
І кров гаряча скапує на брук.
Бабуся з дідусем… У тихий вечір
Хай би не вкралась тінь гірких розлук.

Він їм казав, що тільки струс, дрібниці…
Що підлікують – і приїде – ждіть.
Та вже була нажахана столиця,
І десь пощезли злякані вожді.

У льотчиків сини також сміливці.
Вони стоять за гідність і за честь.
І рушив він із перехресть столиці,
У вічність до космічних перехресть.

Із циклу поезій “Безсмертні”
Автор – Ганна Дудка

Споріднені сторінки:

Черешня Присвята Василю Шеремету Дерева там плели щороку арки, І навесні буяв рожевий цвіт. У Ланчині, в урочищі Мочарка Росла черешня. Їй багато літ....
Небо Мінуса Присвята Івану Пантелееву У гармошці жила душа, У гітарі, і в піаніно, Мов маленьке тремка пташа: Що пір'їнка - новий відтінок. Відкривала в...
Українські Тараси Присвята Тарасу Слободяну Європейська ми раса - Не пришельці, не клони. Українські Тараси Розривають шаблони. Філософські в них душі, Від ...
Восьмий Присвята Максиму Горошишину Він восьмим був. Але спитай-но матір: Котрого пальця вріж - той і болить. Так склалося: то дім, то інтернати, Та й...
Будівничий Присвята Володимиру Бойківу Заплутано. І де насправді зрада? І маски до облич мов приросли. Чекаємо, що зробить хтось порядок, А хтось приходи...

Помітили помилку в тексті? Будь ласка, повідомте про це! Просто виділіть фрагмент із помилкою та натисніть Ctrl+Enter.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

Google+