Очі твої – судді
Присвята Михайлу Жизневському
У нього ще не виросли і вуса.
Ще зовсім хлопчик – світлий, білолиций…
Пробач нас, друже, юний білорусе,
За наглу смерть на вулицях столиці.
За підлий постріл, з даху чи із вікон,
За ту брехню, що розповзлась повсюди.
А ти ж дивись – крізь зімкнені повіки
У кожну душу, й очі твої – судді.
А був такий довірливий, романтик!
Так прагнув змін і подиху свободи.
І серед тиші – тільки шелест мантій.
А вбивці поховались між народом.
Осиротіли зразу дві країни,
Тебе бояться – навіть у граніті.
По Інститутській – там блукають тіні,
Та кров не змита. Підростають діти,
І може, у нового покоління
Із добрих зерен гідність розкущиться.
Ти допоміг не стати на коліна.
Прости нам смерть на вулицях столиці.
Із циклу поезій “Безсмертні”
Автор – Ганна Дудка
