Очі твої – судді

Опубліковано в Проза і поезія | Позначено: ,

Очі твої – судді

У нього ще не виросли і вуса.
Ще зовсім хлопчик – світлий, білолиций…
Пробач нас, друже, юний білорусе,
За наглу смерть на вулицях столиці.

За підлий постріл, з даху чи із вікон,
За ту брехню, що розповзлась повсюди.
А ти ж дивись – крізь зімкнені повіки
У кожну душу, й очі твої – судді.

А був такий довірливий, романтик!
Так прагнув змін і подиху свободи.
І серед тиші – тільки шелест мантій.
А вбивці поховались між народом.

Осиротіли зразу дві країни,
Тебе бояться – навіть у граніті.
По Інститутській – там блукають тіні,
Та кров не змита. Підростають діти,

І може, у нового покоління
Із добрих зерен гідність розкущиться.
Ти допоміг не стати на коліна.
Прости нам смерть на вулицях столиці.

Із циклу поезій “Безсмертні”
Автор – Ганна Дудка

RelatedPost

Помітили помилку в тексті? Будь ласка, повідомте про це! Просто виділіть фрагмент із помилкою та натисніть Ctrl+Enter.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

Google+