Крізь об’єктив

Опубліковано в Проза і поезія | Позначено: ,

Крізь об’єктив

Присвята Володимиру Мельнічуку

Чи доля є, чи ще якась причина,
У світі стільки неповторних див.
Душа дивилась світлими очима
На білий світ земний – крізь об’єктив.

І застигали сонячні світлини:
Туніс, і Чорногорія, і Крим,
І той тріумф, нехай хоча б хвилинний,
І на Майдані море – прапори.

Душею він дивився особливо:
Розгледить навіть крапельку води ,
Рожевий ранок і морські припливи,
Листок, що впав із дерева рудий.

Із фотоапаратом нерозлучний
Щоб упіймати особливу мить.
Із ним було і затишно, і зручно
Посеред божевільної зими.

Підвозив сотням необхідні речі,
І будував укріплення із шин.
І будь-які турботи брав на плечі –
Потрібна поміч – тільки-но скажи!

Пригадують, давно була пригода:
Гроза сипнула сотні блискавиць,
Неначе збунтувалася природа
Від Зевсових шалених колісниць.

І шарпало намети, злива з неба!
Хилилася налякана трава!
Спокійно вийшов – закріпив, як треба,
Хоч сам намок, та інших врятував.

Оте порятувати – то вже сутність,
Ніхто вже з того шляху не зіб’є.
А творчість – то і друг його й супутник,
Бо фотоапарат у нього є.

Та лють ворожа до краси байдужа,
Бо чорно-білі все-таки світи.
Побачив раптом: беркутівець дужий
Націливсь йому прямо об’єктив.

Тоді устиг сховатись за колону,
Та, мабуть, Доля назирці ішла.
Шукала куля жертву безборонну –
На Інститутській все-таки знайшла.

І перше, і останнє слово “Мамо!”
Він так про все і не договорив.
Немов шалів тут незбагненний амок,
Замкнулось коло – вічний об’єктив.

Він посилає усмішку привітну,
Хай буде більше дива і краси.
Він був таки народжений для світла –
Його душі ніхто не погасив.

Із циклу поезій “Безсмертні”
Автор – Ганна Дудка

* Амок (від малай. amoq «впасти в сліпу лють і вбивати») — психічний синдром, що виникає в результаті розладу свідомості, властивий жителям Малайзії, Філіппін і прилеглих регіонів, що характеризується різким руховим збудженням і агресивними діями, безпричинними нападами на людей

Споріднені та схожі сторінки:

Очі твої – судді Присвята Михайлу Жизневському У нього ще не виросли і вуса. Ще зовсім хлопчик – світлий, білолиций… Пробач нас, друже, юний білорусе, За наглу ...
Єдина роль Присвята Сергію Нігояну Колись були б гучні овації, І сцена, й квіти, і гастролі. Та не дописано абзацу Найпершої складної ролі. Як пролунав ...
На мосту закоханих Присвята Анатолію Корнееву До чого доторкнеться, те й росте, І огірки плетуться аж до неба, В житті у нього правило просте - Для всіх прожити ...
Нащадок кошового Присвята Андрію Саєнку Нащадки кошового отамана Не осоромлять Україну й Січ, Коли ж держава – мов суцільна рана, Уся із боротьби і протиріч. ...
Сум Че Гевари Присвята Ігорю Сердюку На грудях ридав Че Гевара, Стривожений весь Кременчук. Таж Беркут – неначе татари! Ті кадри – аж душу печуть! Несли по...

Помітили помилку в тексті? Будь ласка, повідомте про це! Просто виділіть фрагмент із помилкою та натисніть Ctrl+Enter.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

Google+