Усміхнений романтик

Опубліковано в Проза і поезія | Позначено: ,

Усміхнений романтик

Присвята Миколі Дзявульському

Кому – ідеї, іншим – діаманти,
Хтось любить ніч, хтось далеч голубу.
На світі жив умсміхнений романтик,
Учителем від Бога, кажуть, був.

Водив дітей повсюди у походи,
Показував усі дива земні.
Яка ж то насолода – на природі
Засмажити на пробу цвіркунів!

В історії хотів усе збагнути,
Пройшов стежки від Криму до Карпат.
І твердо знав: коли усе забути,
Відкине нас на сотні літ назад.

Рух до Європи – то для нас спасіння,
Бо часто потрапляємо під прес.
Вкраїна – це не вічні голосіння,
Це люди, це наука, це прогрес.

Бунтарська вдача, то, мабуть, у спадок,
Репресій жорна не зламали вісь.
З любов’ю в серці виростав нащадок,
І навіть іменини переніс.

Для нього це настільки світла дата,
(Хай буде він взірцем для молодих!)
Що знали: народився двадцять п’ятого,
Та святкував з країною завжди.

У нього наче і душа світилась,
І навіть темний одяг не носив.
Відстоював він правду й справедливість,
Щоб більше стало щастя і краси.

Він стільки сили віддавав для школи,
Тому одразу рушив на Майдан.
Казав: “Або тепер, або ніколи!
Відступимо – то буде всім біда”.

Буває, що й для світлої людини
Хвилина раптом випаде гірка.
Пораненого, мов свою дитину,
Під обстрілами виніс на руках.

В журналі доля виведе “відмінно”,
За шлях, що лине в далеч голубу.
Пробила куля паспорт України,
Що в нього біля серця завжди був.

Він не надбав, звичайно, діамантів,
Зламали в древа роду тільки віть.
І досі нам усміхнений романтик
Заповідає: “Ви ж не відступіть!”

Із циклу поезій “Безсмертні”
Автор – Ганна Дудка

Споріднені та схожі сторінки:

Очі твої – судді Присвята Михайлу Жизневському У нього ще не виросли і вуса. Ще зовсім хлопчик – світлий, білолиций… Пробач нас, друже, юний білорусе, За наглу ...
Єдина роль Присвята Сергію Нігояну Колись були б гучні овації, І сцена, й квіти, і гастролі. Та не дописано абзацу Найпершої складної ролі. Як пролунав ...
На мосту закоханих Присвята Анатолію Корнееву До чого доторкнеться, те й росте, І огірки плетуться аж до неба, В житті у нього правило просте - Для всіх прожити ...
Нащадок кошового Присвята Андрію Саєнку Нащадки кошового отамана Не осоромлять Україну й Січ, Коли ж держава – мов суцільна рана, Уся із боротьби і протиріч. ...
Сум Че Гевари Присвята Ігорю Сердюку На грудях ридав Че Гевара, Стривожений весь Кременчук. Таж Беркут – неначе татари! Ті кадри – аж душу печуть! Несли по...

Помітили помилку в тексті? Будь ласка, повідомте про це! Просто виділіть фрагмент із помилкою та натисніть Ctrl+Enter.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

Google+