Гуляйполе

Опубліковано в Проза і поезія | Позначено: ,

Гуляйполе

Присвята Сергію Кемському

Гуляйполе в кожного своє,
Все життя – то справжнє Гуляйполе!
Пташка – й та гніздо не всюди в’є:
На вербі, калині чи тополі.

Справедливість – то мета проста,
Правду не носити за плечима.
Чорне – то не завжди чорнота,
“Чорна сотня” – з світлими очима.

Рідний Крим! З духмяним ялівцем,
Де цвіте лаванда й тепле море,
Гарно із обвітреним лицем
Обійти прадавні сині гори,

Де ходили таври – до сих пір
Тихі кроки чуються на скелях,
Скільки ще вершин високих гір!
Тільки в душах у людських пустелі

Не було б. Нехай там квітне сад!
Хай не поламає їх негода!
Кликали смереки до Карпат,
Де шумить Черемош повноводий.

Львів – то казка, то країна мрій,
Місто філософії й традицій
Він кримчанин, між гуцулів свій,
Де у горах – мавки-чарівниці,

В поетичнім серці неспроста
Часто озивалась ніжна ліра,
І тоді з натхненням він читав
Гете, Маяковського й Шекспіра.

Мріяв: кооперативний рух,
Референдум – то шляхи свободи.
І хай будуть сотні чорних смуг,
Та врятує тільки мирний спротив.

Слово – зброя! Хлопець не мовчав,
Бо й вода, відомо, точить камінь.
І Джон Леннон навіть зазвучав
Для вкраїнців рідними словами.

І статті писались до газет,
І було ідей силенна сила,
Прагнув, щоб мережі Інтернет
Боротьбі за істину служили.

На Майдані – диму каламуть,
Хлопці все на варті, попри втому.
“Якщо зброю раптом привезуть,
Я одразу вирушу додому!”

Хоч і був душею – анархіст,
Хоч статей перелопатив стоси,
Хоч і брала на Майдані злість,
Знав: насильство щастя не приносить.

Гуляйполе. Київські горби,
І середньовічна катапульта.
Прапори воюють і герби…
Світ не зміниш дотиком на пульті.

Мати каже: в нього зроду знак –
Народивсь на спині із сузір’ям.
Серед сотні в кого, хто впізна,
Світяться ті зорі серед пір’я?

Із циклу поезій “Безсмертні”
Автор – Ганна Дудка

Споріднені та схожі сторінки:

Очі твої – судді Присвята Михайлу Жизневському У нього ще не виросли і вуса. Ще зовсім хлопчик – світлий, білолиций… Пробач нас, друже, юний білорусе, За наглу ...
Єдина роль Присвята Сергію Нігояну Колись були б гучні овації, І сцена, й квіти, і гастролі. Та не дописано абзацу Найпершої складної ролі. Як пролунав ...
На мосту закоханих Присвята Анатолію Корнееву До чого доторкнеться, те й росте, І огірки плетуться аж до неба, В житті у нього правило просте - Для всіх прожити ...
Нащадок кошового Присвята Андрію Саєнку Нащадки кошового отамана Не осоромлять Україну й Січ, Коли ж держава – мов суцільна рана, Уся із боротьби і протиріч. ...
Сум Че Гевари Присвята Ігорю Сердюку На грудях ридав Че Гевара, Стривожений весь Кременчук. Таж Беркут – неначе татари! Ті кадри – аж душу печуть! Несли по...

Помітили помилку в тексті? Будь ласка, повідомте про це! Просто виділіть фрагмент із помилкою та натисніть Ctrl+Enter.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

Google+