Богородиця

Опубліковано в Проза і поезія | Позначено: ,

Богородиця

Присвята Миколі Паньківу

Він заніс Богородицю в дім
І голубка постукала в шибку.
Ой літа – проминають так швидко,
Ніби кола пливуть по воді.

Може, знала якусь таїну
Та голубка – мов ангел сріблястий.
Хай же в домі оселиться щастя.
Образ сяйвом душі до торкнувсь!

Поспішав, проживав день за два –
Стільки встигнути треба у світі.
Он же хмари жене дужий вітер,
І до сонця зростає трава.

Хоч два імені – доля одна
Та іще й пролягла крізь майдани!
Та щасливим не станеш в кайданах.
Чашу випити – то вже до дна!

Пролітав пір’ям ангельським сніг,
Одне місце було тільки в бусі.
Він втішав її: «Я повернуся!»
Але очі казали: “Ой, ні!”

А на одязі плями руді…
Чом, голубко, сьогодні мовчала,
Чи зарані ти ще попрощалась,
Як він вніс Богородицю в дім?

А для матері ж – завше дитя,
“Ти вважай!” – все йому говорила,
Та літають, у кого є крила,
Жартував: “Скільки того життя!”

Україна – то Всесвіт увесь,
Його мрії, можливості, вектор!
І, напевно, тому “Правий сектор”, –
Зміни хай будуть тут, а не десь.

Від’їжджав, і не клеїлась річ….
На Майдані вже коїлось лихо.
Із майданів один тільки вихід:
Перемога чи темрява, ніч!

Рятував тих, що впали, як міг.
Богородице, дай тільки сили!
Раптом куля зненацька скосила…
Падав пір’ячком ангельським сніг…

Богородиця тулить дитя…
Все здається – ось зайде раптово,
Та з портрета жартує він знову:
“Ех, та скільки ж отого життя!”

Із циклу поезій “Безсмертні”
Автор – Ганна Дудка

Споріднені та схожі сторінки:

Очі твої – судді Присвята Михайлу Жизневському У нього ще не виросли і вуса. Ще зовсім хлопчик – світлий, білолиций… Пробач нас, друже, юний білорусе, За наглу ...
Єдина роль Присвята Сергію Нігояну Колись були б гучні овації, І сцена, й квіти, і гастролі. Та не дописано абзацу Найпершої складної ролі. Як пролунав ...
На мосту закоханих Присвята Анатолію Корнееву До чого доторкнеться, те й росте, І огірки плетуться аж до неба, В житті у нього правило просте - Для всіх прожити ...
Нащадок кошового Присвята Андрію Саєнку Нащадки кошового отамана Не осоромлять Україну й Січ, Коли ж держава – мов суцільна рана, Уся із боротьби і протиріч. ...
Сум Че Гевари Присвята Ігорю Сердюку На грудях ридав Че Гевара, Стривожений весь Кременчук. Таж Беркут – неначе татари! Ті кадри – аж душу печуть! Несли по...

Помітили помилку в тексті? Будь ласка, повідомте про це! Просто виділіть фрагмент із помилкою та натисніть Ctrl+Enter.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

Google+