Гайдамака

Опубліковано в Проза і поезія | Позначено: ,

Гайдамака

Присвята Володимиру Наумову

Небесні знаки – то таки загадка,
Пізнати їх не кожному дано.
У березні, на самому початку
Колись Кобзар у світ прийшов давно.

Той день весняний із густим туманом,
З вербою по коліна у воді,
Дивився сумно: будеш отаманом,
Та в горі пройдуть роки молоді.

Дух бунтаря озветься у поемах,
Краса земна замре на полотні,
Зазнаєш горя, хлопче. Чорна темінь
Видніється в низенькому вікні…

І оживуть у віршах гайдамаки.
І пройдуть сотні років, і тоді
Вже в іншій долі ті небесні знаки
Наврочать лиха в роки молоді.

Було 9 березня. День плинув,
Стояла у воді густа лоза.
На дівчинку чекала вся родина –
Аж третій хлопчик …Хай росте козак!

Підріс, любив Шевченка – рідні душі!
Ті “Гайдамаки” – сила в них яка!
А до роботи – навіть не примушуй,
Усе поробить – радісно батькам.

І був із нього майстер і господар,
І добрий батько і хороший син.
Та знов литаври! Він – разом з народом!
“Ти, мамо, не спиняй і не проси!”

З усіх усюд з’їжджались до Майдану:
З донецьких сіл і затишних Карпат.
Шевченко в серці – він за отамана,
Бо тут за гідність тисячі стоять.

Ніхто не знає, як було насправді,
І чи були освячені ножі…
І він пішов, немов колись Галайда,
Добро і зло зустрілось на межі…

Конфедерати чи нащадки хана?
Козацька честь і гідність – їм чуже!
І острів прихистив його Труханів,
І таємницю досі береже.

Він, викрадений, зник тоді без сліду,
Та хто були його викрадачі?
І тільки місяць відбивався блідо
В проталинах Дніпрових уночі.

Схилив Шевченко голову: широкий
Дніпро реве, минає острови.
А мати прислухається до кроків
На стежці між шовкової трави.

Із циклу поезій “Безсмертні”
Автор – Ганна Дудка

Споріднені та схожі сторінки:

Восьмий Присвята Максиму Горошишину Він восьмим був. Але спитай-но матір: Котрого пальця вріж - той і болить. Так склалося: то дім, то інтернати, Та й...
Одеса – Київ Присвята Віктору Чернецю Одеса - Київ, Київ - Одеса, Обабіч траси, обабіч весен. Обабіч сонця - громи і зливи, Нема безстрашних, та є сміливі!...
Квітковий годинник Присвята Івану Тарасюку О Луцький замок! О краса і сила, Історії скарби, її могуть. Циганка хлопця раптом зупинила: "Ти бережи себе, дитино, теб...
На чумацьких шляхах Присвята Олександру Капіносу На чумацьких шляхах шелестять тільки трави шовкові, Озивається Хортиця, чайка на хвилю сіда. Чиєсь щастя ховають з...
Спинися, мить! Присвята В’ячеславу Веремію Про таких кажуть: "Жити не вміє!" Про таких скажуть: "Ет, диваки!" Неспокійних часів Веремія... Хліб медійника часом...
Google+