Гайдамака

Опубліковано в Проза і поезія | Позначено: ,

Гайдамака

Присвята Володимиру Наумову

Небесні знаки – то таки загадка,
Пізнати їх не кожному дано.
У березні, на самому початку
Колись Кобзар у світ прийшов давно.

Той день весняний із густим туманом,
З вербою по коліна у воді,
Дивився сумно: будеш отаманом,
Та в горі пройдуть роки молоді.

Дух бунтаря озветься у поемах,
Краса земна замре на полотні,
Зазнаєш горя, хлопче. Чорна темінь
Видніється в низенькому вікні…

І оживуть у віршах гайдамаки.
І пройдуть сотні років, і тоді
Вже в іншій долі ті небесні знаки
Наврочать лиха в роки молоді.

Було 9 березня. День плинув,
Стояла у воді густа лоза.
На дівчинку чекала вся родина –
Аж третій хлопчик …Хай росте козак!

Підріс, любив Шевченка – рідні душі!
Ті “Гайдамаки” – сила в них яка!
А до роботи – навіть не примушуй,
Усе поробить – радісно батькам.

І був із нього майстер і господар,
І добрий батько і хороший син.
Та знов литаври! Він – разом з народом!
“Ти, мамо, не спиняй і не проси!”

З усіх усюд з’їжджались до Майдану:
З донецьких сіл і затишних Карпат.
Шевченко в серці – він за отамана,
Бо тут за гідність тисячі стоять.

Ніхто не знає, як було насправді,
І чи були освячені ножі…
І він пішов, немов колись Галайда,
Добро і зло зустрілось на межі…

Конфедерати чи нащадки хана?
Козацька честь і гідність – їм чуже!
І острів прихистив його Труханів,
І таємницю досі береже.

Він, викрадений, зник тоді без сліду,
Та хто були його викрадачі?
І тільки місяць відбивався блідо
В проталинах Дніпрових уночі.

Схилив Шевченко голову: широкий
Дніпро реве, минає острови.
А мати прислухається до кроків
На стежці між шовкової трави.

Із циклу поезій “Безсмертні”
Автор – Ганна Дудка

Споріднені та схожі сторінки:

Очі твої – судді Присвята Михайлу Жизневському У нього ще не виросли і вуса. Ще зовсім хлопчик – світлий, білолиций… Пробач нас, друже, юний білорусе, За наглу ...
Єдина роль Присвята Сергію Нігояну Колись були б гучні овації, І сцена, й квіти, і гастролі. Та не дописано абзацу Найпершої складної ролі. Як пролунав ...
На мосту закоханих Присвята Анатолію Корнееву До чого доторкнеться, те й росте, І огірки плетуться аж до неба, В житті у нього правило просте - Для всіх прожити ...
Нащадок кошового Присвята Андрію Саєнку Нащадки кошового отамана Не осоромлять Україну й Січ, Коли ж держава – мов суцільна рана, Уся із боротьби і протиріч. ...
Сум Че Гевари Присвята Ігорю Сердюку На грудях ридав Че Гевара, Стривожений весь Кременчук. Таж Беркут – неначе татари! Ті кадри – аж душу печуть! Несли по...

Помітили помилку в тексті? Будь ласка, повідомте про це! Просто виділіть фрагмент із помилкою та натисніть Ctrl+Enter.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

Google+